Заварюйте горнятко чаю, мостіть свою дупцю зручненько і буде | Трушний книголюб
Заварюйте горнятко чаю, мостіть свою дупцю зручненько і будемо розйобувати черговий шідевр.
Для початку уявіть картину: ви в залі судових засідань. Якщо для вашої тонкої душевної натури потрібні аж такі деталі, то хай це буде процес за справою згвалтування мопеда нариком. Всю правда і нічого крім правди суду розповідає свідок. Його задача розказати о котрій він вийшов з дому, о котрій зайшов у магазин. Час покупок є на чекові, тож задача максимально легка.
І тут він починає навалювати: «Ну я прокинувся, почухав сраку, вмився, поснідав яйця з ковбасою. Хіба це ковбаса, от раніше була ковбаса, без щурячих хвостиків і зайвої хуйні. Чи то дитинство так прекрасно минало, що хочеться ковбаси як в десять років чи хуй його зна. Ага. Одягнувся і попиздюхав у магаз. Поговорив із консьєржкою. Обговорювали, що Свєтка взагалі охуїла так безцеремонно водити мужиків днями. Потім по дорозі до магазину з Свєткою поговорили про те, що та стара блядь на вахті заїбала вже пхати носа не в свої справи, а ще я бачив того прикольного діда з козою». А потім йде на своє місце і більше нічого не каже.
І доки ви думаєте «якого хуя нам тут насипають», ми плавно підходимо до книги "Клуб убивств по четвергах".
Автор втулив вбивство, з яким мали би порішати старі нишпорки, але замість детективної історії вирішив поставити кілька здоровенних вентиляторів і як почав, подібно горилам в комфортних умовах, кидати гімно. Та кидав аж поки не упрів. А потім сів, подумав та й на всяких випадок навалив ще трохи.
По сюжету буде вся можлива поєбота, яка за великим рахунком там не всралася. Кількість «грішків» і «привидів минулого» на метр квадратний така, що може конкурувати з кількістю випущених кишок у всьому циклі Мартіна. Пенсіонери розплутають все, що можна і не можна, при цьому звісно ж трахнувши систему, поліцію і трохи інших пенсіонерів. А головний бонус, як проститутка за зупинкою громадського транспорту, чекає на вас в фіналі — дебела така доза похуїзму на людяність, моральність і справедливість. А якщо ви читали і вам сподобався фінал, то що, блять, з вами взагалі не так?
Єдиний плюс цієї писанини полягає в побіжній згадці, що русня — це йобана мразота. Добре, що цей постулат, хоч і несміливо, але займає свою нішу в світовій літературі.
