Трушний книголюб

2022-12-04 12:11:32 ​​Подорож, тонка мембрана мультивсесвітів, жорсткі випробування, неочікувані та кровожерливі смерті і недитячий сюжет про 12-річного пиздюка. Це ж потужне темне фентезі з дебелими домішками горору від короля жахів і його дружані.

Але на старті ліричний відступ. Чи помічали ви, що у пана Кінга є один малеееесенький недолік (полетіло гімно й помідори ). Інколи його заносить і сюжет лиється бурхливою річкою неочікуваних поворотів так довго, що книгу хочеться дочитати не заради розвʼязки, а заради того аби дочитати. На щастя така фігня трапляється вкрай рідко, на думку спадають лише кілька його творінь, але ми зібрались тут з інших причин, а все сказане ні разу не стосується книги «Талісман». Та раптом комусь з вас вона й здалася затягнутою… ну бля, Страуб все зіпсув, що ж ви хочете.

Але ми зібрались тут не для роздумів про ефемерне, тож го нарешті затягнемо ремінці і, подібно сміливим і мужнім працівникам каналізаційної служби, з головою зануримось в трансцендентне.

По сюжету малий пиздюк опиняється в доволі гівняній ситуації: його мати помирає, а, здавалось би, друг сім'ї підступною зміюкою розкидає капкани навколо бідної жінки та її малого. Бляха, та малому 12 років, навіть не підліток толком ще. Але Джек не якийсь там сопливий недомірок. Він не пальцем роблений, тому вже розбирається в сортах гімна, котре як те листя в кінці жовтня оточує тебе з усіх сторін та манить своїм кольором теплого сонця, підступно підсовуючи собачі сюрпризи, котрі лишають не так пси, як їхні власники-уєбани, не здатні побороти бажання ділитись цією красою зі світом через вроджену капрофілію чи абсолютну відсутність бодай маленьких натяків на наявність двох звивистих півкуль всередині... Так, щось понесло. Але серйозно блять, прибирайте лайно за своїми собаками, поборіть росію в собі.

Отож, Джекові вже довелось познайомитись з різноманітними життєвими ситуаціями, більшість з яких складно назвати позитивним досвідом, тож коли малий знайомиться зі старим Спіді і дізнається про існування Території, Двійників та Талісмана, в його очах загорається іскра прометеївських масштабів і він, ні на секунду не вагаючись (а як інакше, закінчити розповідь на 17-й сторінці? ) бере пляшку з сумнівною субстанцією і вирушає в подорож.

Подорож буде довга, до всирачки складна і достобіса цікава. Тут вам і алюзії на рабовласництво, і пригоди рівня Індіани Джонса (але ні, без нацистів), і гострі питання релігійних таборів для дітей, і перевертні, і біль утрат, вміння знаходити маленькі радості у великому непривітному світі, мандрівки між світами і ще ціла купа всього, не завжди навіть лайна.

Навряд буде спойлером сказати, що історія має хеппі-енд. Але диявол традиційно, падло таке, ховається деталях і важливий не стільки фінал історії, як ціна розв'язки та шлях до того самого фіналу. Пошуки себе, свого місця у світі, добро і зло і все таке, ну ви зрозуміли. Тому, замість гадати планове, аварійне чи екстрене відключення світло це було, прикупіть собі цю книгу і насолодіться чимось таким кінгівським і таким нетиповим для його величності. Открыть/Комментировать

2022-12-01 12:14:45 ​​Заварюйте горнятко чаю, мостіть свою дупцю зручненько і будемо розйобувати черговий шідевр.

Для початку уявіть картину: ви в залі судових засідань. Якщо для вашої тонкої душевної натури потрібні аж такі деталі, то хай це буде процес за справою згвалтування мопеда нариком. Всю правда і нічого крім правди суду розповідає свідок. Його задача розказати о котрій він вийшов з дому, о котрій зайшов у магазин. Час покупок є на чекові, тож задача максимально легка.

І тут він починає навалювати: «Ну я прокинувся, почухав сраку, вмився, поснідав яйця з ковбасою. Хіба це ковбаса, от раніше була ковбаса, без щурячих хвостиків і зайвої хуйні. Чи то дитинство так прекрасно минало, що хочеться ковбаси як в десять років чи хуй його зна. Ага. Одягнувся і попиздюхав у магаз. Поговорив із консьєржкою. Обговорювали, що Свєтка взагалі охуїла так безцеремонно водити мужиків днями. Потім по дорозі до магазину з Свєткою поговорили про те, що та стара блядь на вахті заїбала вже пхати носа не в свої справи, а ще я бачив того прикольного діда з козою». А потім йде на своє місце і більше нічого не каже.

І доки ви думаєте «якого хуя нам тут насипають», ми плавно підходимо до книги "Клуб убивств по четвергах".

Автор втулив вбивство, з яким мали би порішати старі нишпорки, але замість детективної історії вирішив поставити кілька здоровенних вентиляторів і як почав, подібно горилам в комфортних умовах, кидати гімно. Та кидав аж поки не упрів. А потім сів, подумав та й на всяких випадок навалив ще трохи.

По сюжету буде вся можлива поєбота, яка за великим рахунком там не всралася. Кількість «грішків» і «привидів минулого» на метр квадратний така, що може конкурувати з кількістю випущених кишок у всьому циклі Мартіна. Пенсіонери розплутають все, що можна і не можна, при цьому звісно ж трахнувши систему, поліцію і трохи інших пенсіонерів. А головний бонус, як проститутка за зупинкою громадського транспорту, чекає на вас в фіналі — дебела така доза похуїзму на людяність, моральність і справедливість. А якщо ви читали і вам сподобався фінал, то що, блять, з вами взагалі не так?

Єдиний плюс цієї писанини полягає в побіжній згадці, що русня — це йобана мразота. Добре, що цей постулат, хоч і несміливо, але займає свою нішу в світовій літературі. Открыть/Комментировать

2022-11-30 19:47:36 Дамблдоре, шо за хуйня? Открыть/Комментировать

2022-11-29 12:32:08 ​​Сьогодні не про книги, але про дуже важливе!

Нарешті на планеті зʼявились люди, які займаються важливими справами, замість маятись хуйнею: вчені виявили, що матюки роблять людину кращою, щасливішою і переконливішою.

Не вірите? Да йоб твою мать, да нахуя мнє піздєть? То ось вам посилання на дослідження https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S002438412200170X#!. Згідно з ним, матюччя здатне виробляти «низку психологічних, фізіологічних та емоційних ефектів».

Думали це все? Матюки ще й роблять вас більш переконливими, зміцнюють відносини і навіть можуть підвищити довіру, особливо коли матюччя вилітає з вашого рота аби ділитись з людьми радістю чи висловлювати солідарність в якомусь питанні.

А ще дослідники прийшли до висновків, що текстові повідомлення з нецензурною лайкою здаються правдоподібнішими, ніж без них. Хоча ми на каналі матюкаємось з іншою метою, просто говоримо як говоримо, ото й усе. А ще ми й так говоримо істину, тож видаватись правдоподібними немає сенсу завжди відкриті до конструктивних бесід, наші думки не є константою, а ваші можуть відрізнятись.

І головне — нікого не слухайте й матеріться на здоров’я*.
* але обережно, це не завжди доцільно. Открыть/Комментировать

2022-11-28 18:20:53 Так. Нашурували потужний текст, а потім прийшло усвідомлення, що він буде добре лягати в четвер, тому відклали його на потім, а поки давайте гомоніти!

«Франкенштейн» Мері Шелі — це хитровсратий переспів біблійної теми про крутого бога творця та невдячне творіння, яке, падло, піднімає руку на свого творця, після чого закономірно усвідомлює свою немічність і уйобіщність чи хитроєбана алюзія на ту ж таки біблію, що нєхуй гратися в бога, якщо ти всього навсього людинка, бо задумка твоя перетвориться на катастрофу твого ж життя? Або ж взагалі історія про невдячного підара, який відвернувся від свого творіння? Короч, це нехитра алюзія чи чисто цікава і топова обсиралівка біблійного мотиву? А може адміни в очі довляться і нічого від біблії там і нема?

Навалюйте в коменти. Не соромтесь!)

Пи.Си.: тільки не кажіть, що, на майже три сотні людей, ніхто не читав класичний шедевр. Не повірим Открыть/Комментировать

2022-11-25 15:44:26 ​​Рубрика «випадково трапилось на очі, то ми і вам принесли».

Доки в Україні всяка нерозбірлива пиздоблядота, в силу своєї природної вбогости та впертого небажання виплюнути російське гімно з рота, всцикається від «лєта в піанєрскам галстукє», в самому кацапстані цензурують обкладинки цього шлаку. Як би ви думали чому? Бо там творяться дуже страшні речі. Там є. Представники. ЛГБТ. І знаєте що? Ті підари (не плутайте з геями, ааа, ви ж в курсі) бачать в цьому пропаганду ЛГБТ.

Логіка у русні (оберіть свого бога і уявіть, що ми просимо в нього пробачення за те, що використали слова «логіка» і «русня» в одному реченні) виходить десь така: якщо ти знатимеш про існування Плутону, то й сам будеш Плутоном. А нахуй воно взагалі комусь таке треба?

Ну і для тих, хто не знає, що воно за поєбота така те «лєта в піанєрскам галстукє», ловіть найкращу рецензію — це якась російська хуєта, написана якоюсь руснею для русні і всіх, хто вважає себе довбойобами (останнє читати як українців, які якимось хуєм знаходять ці книги від російського видавництва після девʼяти, блять, місяців повномасштабної війни).

Пи.Си: скрін безпощадно спизжено, ніхто кацапськими сайтами не лазив. Открыть/Комментировать

2022-11-24 17:33:42 ​​Мультивсесвіти, інтриги, боротьба за владу, боротьба зі злом, просто ефектні пизділки між собою, динамізм сюжету і гострота ситуацій.
Ніт, це не про «Гру престолів» і навіть не про «Кайдашеву сімʼю». Це про «Хроніки Амбера».

Желязни насипав багато красивих букв на папір, які потім, подібно розпиздяченому термінатору, плавно зібрались до купи й дали цьому вбогому світові не менш красивих книг. Він був новатором і з чарівною літературною відрижкою вигадував нове та ламав стереотипну пропиздень людської уяви. Навряд, тому, когось здивує, що «Хороніки Амбера» в свій час принесли читачу нові віяння, нові ідеї і багато хитровсратих сюжетних сценаріїв, котрі потім вправно, як те гімно з під снігу по весні, випливали в творах інших писак.

Цикл складається з двох пʼятикнижжь (пʼятикнижок, пʼятикнижжів). Блять. Там десять книжок. Пʼять про одного хєра і пʼять про іншого, його сина. Що одному, що другому доведеться подорожувати між світами, розгрібати купи гною, які здається є незмінним родовим прокляттям обох, а часом і навалені ними ж самими та йти до своєї мети. Фентезі, що ж ви хочете? Там завжди хтось кудись подорожує. Герої в книгах до речі зʼявляються нізвідки як чиряк на сраці, поки не заболить — не помітиш. Але це той випадок, коли передісторії нам і не всралися. Навіщо розбавляти прекрасну історію непотрібними описами? От блять шоб шо?

Світ, точніше мультисвіт (Є лише Амбер — все решта його проекції), описаний елеганто як та грива Аслана, Желязни розписав так, що навіть дебіли-росіяни зрозуміють як все влаштовано. Які суперсили в сімейки героїв, що вони можуть, що не можуть, а де лише перднуть, якщо спробують.

Оскільки підарів (не плутайте з геями) серед адмінів каналу немає, то спойлерити сюжет не будемо, а якщо ми досі не переконали вас, що ті десять невеликих книженцій мають бути, якщо не на ваших полицях, то у вашому вішлісті точно, то позакрийте очі і більше ніколи не очорняйте наявність такого явища як література смоїми потугами до читання (це ми так жартуємо, не відписуйтесь ). Чорна пʼятниця якраз, пошукайте, може вас не наєбуть і купите зі знижкою. Открыть/Комментировать

2022-11-23 10:19:46 А поки ми думаємо і пишемо, от. Открыть/Комментировать

2022-11-21 18:26:15 Ану наваліть в коменти книг чи авторів, відгуки на які ви би хотіли б тут почитати.
Не те, щоб ми сиділи з головами в сраках і не знали про що вам тут насипати, просто хочеться працювати з вподобаннями аудиторії і все таке.

Тільки ж врахуйте, що ми читали далеко не все на світі, а, оскільки, тут обʼєктивні недописаки критики , пиздіти про те, що не читали не будемо. Открыть/Комментировать

2022-11-21 11:43:25 ​​Всю книгу твориться якась хуєта, навіть десяти відсотків сенсів ніхто не улавлює (і це ще питання чи є вони там взагалі), а потім всі бігають та всцикаються від геніальності гандона-українофоба, який всю цю дічь написав.
Тож поговоримо про вічний шедевр «Майстер і Маргарита».

Сатаната, Євангеліє, масква, поети, бал і йобаний совок. При цьому щодо останнього висеру людської цивілізації люди взяли і традиційно розбились на два табори: перші гупають себе в груди і вперто верещать, що совок цей геній слова писаного висміяв і обісрав в пух і прах; совкодрочери традиційно в усьому бачать хвалу вєлікай дєржавє, тому всцикаються від геніальності булгакова, адже той так неймовірно вправно та шедеврально якісно показав цьому вбогому світові всю велич і красу могутнього сисисири. Останнім хоч в очі сци, скажуть «как ліманад па восємь капєєк».

На фоні сюжету з сюжетами та сенсу з сенсами всі не можуть вспокоїтись з глави, де описаний великий бал сатани — кульмінації філософської думки та абсолютного поштовху до переосмислення свого світосприйняття. Маргарита. Вона стала королевою балу і приймала гостей. Нахуя? Не ясно. Нахуя взагалі цей бал був? Ну описав чувак сатанинський ритуал. І шо? Його не описували раніше? Ах. Точно. Ця ж хуйня відбувалась в самой масквє. В цьому третьому Римі, столиці всєя всього і проблиску надії серед знедолених світу цього. Тулиш куди завгодно якусь російську хуєту і росіяни будуть пускати слину, рвати волосся на грудях жопі і упиватись своєю величчю. Здавалось би, до чого тут ми. Аж ні. Вкраїнчикам же (та ясно що не всім не заводьтеся) їсти не давай, дай тільки павасхіщаться якимось російським лайном. Булгаков же вєлікій пает, хіба ж можна його зі шкільною програми викинути. Приберіть краще математику. Нащо вона довбойобам совкодрочерам.

А взагалі, хочете побачити справжній бал сатани, то притусуйтесь на гулянку в будь-який гуртожиток на день студента. Будуть вам і відьми, і оргії, і вовкулаки і така мракойобіна, що все оте булгаковське недомкаробісся поруч не валялося. Открыть/Комментировать