Ольга Токарчук 'Бігуни' Видавництво Темпора Вже тижні три як | (о)знаки

Ольга Токарчук "Бігуни"
Видавництво Темпора

Вже тижні три як прочитав, а однозначного враження не можу ніяк скласти. Так, сподобалось, але там є ще щось.

Сама структура книжки складна, наче і одна книга, і в той же час як збірка коротких розповідей, на котрих можна ворожити (відсилка до цього в книжці є), але одночасно вони складаються в одну розповідь, що не одразу і розумієш.
В якийсь момент це нагадує Хазарський словник, де історія теж вибудовується повніше з кожною наступною статтею. Але саму історію знайти важче, ніж у Павича. Початково вона ховається в двох протилежних і навіть не поєднуваних поняттях - рух/біг та бальзамування.

Біг - це бігуни.
БІгуни - це одне з відгалужень старообрядців, котрі вважали, що перебуваючи в русі уникаєш долі і сил зла, стаєш наче невидимим для світу, розриваючи з ним стосунки та зникаючи з його записів (в податних списках, в метриках і так далі.) А за романом - це люди, котрі втікають, наздоганяють, рухаються світом і їх рух настільки став звичним та сталим, що перетворився в якийсь інший психічний стан. Не вивчений.
А ще біг - це кочівники, котрі не мають свого дому, бо весь дім їх в них чи з ними і кожен готельний номер стає домом.

І ось ці аналогії постійного руху - втеча від світу, життя в світі, котрий тепер сам нескінченними формами рухається, розвивається в романі безліччю сюжетів.

А ще - рух, як втеча від смерті і болю.

Бальзамування, як завмирання препаратом в розчині, як пам'ять про життя. Та й самі препарати намагаються імітувати життя (згадується Уайльд з його "життя імітує мистецтво"), коли забальзамований кіт рухається як живий. Наче в русі помреш, і смерті твоєї світ не побачить ще певний час, поки ти не зупинишся.

Бальзамування - це завмирання, смерть, закінчення, не-рух. І пам'ять, котрою продовжуєш жити.
Хочеться сказати, що сюжет обертається навколо бальзамування. Але насправді "ніхто не вчить нас старіти" - страх смерті, змін і, на справді, життя.

Певним чином, це можливо ключовий момент - дуже характерний для нашого регіону - змін сталось так багато, рух настільки інтенсивний та безжальний, що стає причиною смерті та знищення, бо потрібно бігти в своєму темпі, але "ніхто нас не вчить…"

А ще тут є неймовірна сцена оргазму. Настільки прекрасно виписана, що розумієш, що це було, лише дочитуючи сторінку.

#сучліт #польська_література #Токарчук

так, певно все ж сподобалась, але думки ще до сьогодні рояться і після смак ще триває.)