Андерс Ріделл 'Книжкові злодії. Про нацистські розкрадання біб | (о)знаки

Андерс Ріделл "Книжкові злодії. Про нацистські розкрадання бібліотек Європи та спроби повернути літературну спадщину"
Видавництво Фабула 2020

З історії ми пам'ятаємо, що фашисти почали свою "політичну кар'єру" зі спалення неправильних книжок.
Незвичним буде те, що вони не перші після інквізиторських та церковних аутодафе. В 19.ст прогресивні студенти робили те саме.
Незвичним буде те, що вони на ділі спалювали дуже мало.

Ця книжка пропонує поглянути на режим Гітлера з іншої точки зору - книжки як пам'ять, як джерело інформації, як спосіб забути, як засіб катування.

Автор досліджує, що ж на cправді відбувалось з книжками в гітлерівській Німеччині.
Вони не тільки згорали, вони ще потрапляли в сховища та проходили оцінку, їх перебирали, відкладали і наче збирали для колекцій та для вивчення "ворогів"

Звісно, повернення книжок не може бути супер популярною темою. Особливо, якщо це звичайні книжки, не біблія Гутенберга чи Талмуди 16.ст, а просто - цінні підписами, написами та місцем чи часом, де вони "жили."
Якщо ви колись чули про репатріації і повернення речей після другої світової, то вас може здивувати, що в німецьких бібліотеках лишилось дуже багато книжок не каталагізованих, не перерахованих, чи навіть не вийнятих з коробок. Питання звідки та чиї вони почали піднімати лише в 2000х. По них ніхто "не прийшов", бо не було вже кому приходити. Це звичайні книжки з домівок тих, кого нацисти не вважали людьми.

Багато різних книжок різних доль, часів та місць - всі вони втрачена пам'ять, зв'язок між тими, кого вбили, та тими, хто вижив.

Вражають цифри. Під кінець від них шаленієш. Книжки обраховуються в мільйонах, похибки в десятках чи сотнях тисяч.

А ще є інший аспект - книжки як географія життя. Пам'ять про місця та людей. Салоніки, Вільно, Рим… і багато історії єврейських ком'юніті в різні часи та в різних місцях.

Найбільше вразили два епізоди
Історія про знищення бібліотеки інституту в Вільно, де була найбільша бібліотека книжок та фольклорних записів на їдеш (до війни нею в Європі розмовляли біля 12 мільйонів) та історія, коли професорів та бувших упорядників бібліотек саджали відбирати книжки - які спалити, а які передати далі.
Важко навіть уявити, що вони відчували в той момент - твоїх співвітчизників вбивають, бо вони євреї, а ти зараз, теж єврей, вимушений вирішувати, які книжки зберегти, а які знищити, і фактично теж стаєш убивцею - своєї пам'яті і своєї культури.

#нонфікшн #фабула