2021-04-01 21:00:26
Еріх Фромм про любов до себе, погане товариство та сенс життя
Головне життєве завдання людини – дати життя самій собі, стати тим, чим вона є потенційно. Найважливіший плід її зусиль - її власна особистість.
Якщо я люблю, я даю, тобто я активно беру участь в розвитку і щасті іншої людини, я не глядач.
Якщо людина може жити не в примусі, не автоматично, а спонтанно, то вона усвідомлює себе як активну творчу особистість і розуміє, що у житті є лише один сенс - саме життя.
Щастя – не якийсь Божий дар, а досягнення, якого людина досягає своєї внутрішньої плідністю.
Нещасна доля багатьох людей - наслідок незробленого ними вибору. Вони ні живі, ні мертві. Життя виявляється тягарем, безцінним заняттям, а справи - лише засобом захисту від мук буття в царстві тіней.
Поняття «бути живим» - це поняття не статичне, а динамічне. Існування - це те саме, що і розкриття специфічних сил організму. Актуалізація потенційних сил - це вроджена властивість всіх організмів. Тому розкриття потенціалів людини відповідно до законів її природи слід розглядати, як мету людського життя.
Якщо людина здатна повноцінно любити, то вона любить і себе; якщо вона здатна любити тільки інших, вона не може любити взагалі.
Як не дивно, але вміння бути одному є умовою здатності любити.
Наша моральна проблема - це байдужість людини до самої себе.
Наскільки важливо уникати порожніх розмов, настільки ж важливо уникати поганого товариства. Під «поганим товариством» я розумію не тільки порочних людей - їх товариства слід уникати тому, що їх вплив гнітючий і згубний. Я маю на увазі також товариство «зомбі», чия душа мертва, хоча тіло жваве; людей з порожніми думками і словами, людей, які не розмовляють, а базікають, не думають, а висловлюють розхожі думки.
Людина, яка не може створювати, хоче руйнувати.
#OLOS_Особистість
975 views18:00
O
