Получи случайную криптовалюту за регистрацию!

Neformat.com.ua

Логотип телеграм канала @neformatcomua — Neformat.com.ua N
Логотип телеграм канала @neformatcomua — Neformat.com.ua
Адрес канала: @neformatcomua
Категории: Музыка
Язык: Русский
Страна: Украина
Количество подписчиков: 2.03K
Описание канала:

We support the music you love

Рейтинги и Отзывы

3.67

3 отзыва

Оценить канал neformatcomua и оставить отзыв — могут только зарегестрированные пользователи. Все отзывы проходят модерацию.

5 звезд

1

4 звезд

1

3 звезд

0

2 звезд

1

1 звезд

0


Последние сообщения 6

2021-05-25 13:05:00 ​​Продовжуємо знайомити вас з українськими лейблами, і сьогодні наші гості - одесити Suck Puck Recordz з їхнім божевільним брейккором, джанглом, габером, чіптюном і не тільки. Понад 50 релізів отакого добра, налітайте!

Alex Tune — Rave Like Tune Spirit (2019)

"Rave Like Tune Spirit" — це альбом від одеського рейвкор маестро Alex Tune, що підсумував 5 років його діяльності. До релізу увійшли 17 треків та реміксів в hardcore, ravecore, gabber, acidcore стилях. Альбом вийшов до 20-ї річниці творчої діяльності музиканта.

goreshit — ap2 (2021)

"ap2" від британського артиста goreshit. Альбом створений за допомогою вінтажних комп'ютерів Amiga та залізних синтезаторів і семплерів. До релізу увійшли треки в стилях ravecore, hardcore, speedcore, acid

Pzg & Dubsknit — We Rob Rave 3 (2019)

Це footwork rave, footwork jungle альбом від польського дуету Pzg та Dubsknit. Він є частиною серії альбомів "We rob rave", де дует семплує класичні гімни олдскульного покоління.

Mekuso — Dłonie (2020)

"Dłonie" — це breakcore, chiptune, acidcore альбом від польського продюсера Mekuso. Цей альбом — емоційна подорож думками та роздратуваннями, що накопичилися за роки, приправлена жменею проривних бенгерів.

Prid Prod — Приехали (2018)

"Приехали" — це дебютний лонгплей херсонського артиста Prid Prod. До релізу увійшли 20 треків та реміксів у стилях ghetto rave, bassline, hip-hop, phonk, hardcore тощо.

Більше про лейбл тут.

#neformatcomua #neformatlabels
149 views10:05
Открыть/Комментировать
2021-05-24 13:40:00 ​​Рецензія на DEDDOM — Пять шагов к инсульту (2021) від Олександра Рожно

... По суті своїй, цей альбом — це концептуальна розповідь про людину похилого віку (читай, діда), що впав у деменцію (читай, маразм) і потрапив у будинок для літніх людей, де єдиною його розвагою є перегляд упоротого мультсеріалу (читай, всратої flash-анімації "золотої епохи нульових"). У принципі, на цьому можна було б уже й поставити крапку і скіпнути цей реліз, але спробуємо все ж таки розібратися в ньому. ...

На альбомі, як можна вже було здогадатись, п’ять композицій, але… загальною тривалістю майже годину. Це скільки ж можна було б прослухати за цей час звичайних грайндкорних альбомів, 3…4? ...

Слухати всі ці композиції нараз, ой як тяжко! Причому музична структура цього альбому проста, але досить сумбурна. У принципі, в основі всіх треків лежить примітивний зубодробильний грайндкор, але часто з прогресивними гітарними запилами й затяжними соляками, що, до речі, серйозно натякає на те, що автор музики вправно володіє інструментами. Хоч і грає таку несерйозну музику. ...

Тексти пісень такі ж абсурдні, як і музика. Тут мав бути жарт про лірику пісні "Дед доминатор" і його зв'язок із гуртом MegamasS, але його не буде, тому всі на дєдкемп, слухати, а потім читати, чи навпаки!

... Проте, усе ж таки найцікавіше в проєкті DEDDOM — це його кавери на відомі всраті відео, як із рунету ("Наталья морская піхота", "Язь", "Преисполнился", "Если бы земля была круглой" і ін.), так і з українських реалій ("Підписздець", "Сегодня в завтрашний день", "Ніхуя собі") тощо.

На мою думку, "П’ять кроків до інсульту" можна серйозно слухати тільки за умови того, що ви — юний "авантграйндист" (читай, школяр), в інших випадках — у стані якогось афекту, ну або вас просто тягне на незвичні музичні експерименти, як от, наприклад, мене час від часу.

Читайте повну рецензію тут.

#neformatcomua #grindcore
208 views10:40
Открыть/Комментировать
2021-05-21 14:00:00 ​​Цього тижня до дайджесту через рік повертаються з новими релізами нідерландці An Autumn for Crippled Children та французький проєкт Esoctrilihum, дует NADJA, на концерт яких ми все ще чекаємо, додали пост-панку та coldwave у свій drone, Fiddlehead (учасники Have Heart та Basement) пробивають на емоції, а ще — epic doom metal, gothic heavy metal, industrial black metal, violent sludge та noise rock + punk + metal у Weekly Digest.

An Autumn for Crippled Children — As The Morning Dawns We Close Our Eyes

Передаємо вітання всім, кому здається, що в дайджестах надто часто з’являється слово "blackgaze". Тріо з Нідерландів, яке вже потрапляло до дайджесту рік тому, продовжує експериментувати зі звуком. Блеку тут щоразу менше, мелодійності альтернативного року все більше. Атмосферний рок, пост-блек, скрімо, шугейз — всі ці ярлики, звичайно, допомагають у навігації та частково описують музику An Autumn for Crippled Children, але емоції, які виникають під час прослуховування все-таки треба відчути самому.

Esoctrilihum — Dy'th Requiem for the Serpent Telepath

Цього разу музикант теж не зраджує собі та подає слухачу mystic black metal, який звучить неймовірно. Симфонічні елементи в музиці Esoctrilihum не можуть не захоплювати. Відповідно до пресрелізу, альбом розділено на чотири розділи та 12 композицій, що розповідають історію смерті, преображення та відродження Serpent Telepath — однієї з багатьох сутностей, що заповнюють психічні виміри жаху Esoctrilihum (і, очевидно, астральну проєкцію самого Asthâghul) — у крещендо замучених видінь та психічного марення. Знову ж таки, альбом понад годину за хронометражем, але це у нашому випадку тільки плюс.

Fiddlehead — Between The Richness

Fiddlehead — панк-супергурт від учасників Have Heart, Basement та інших — повертаються з другим повноформатним альбомом. Гурт було засновано у 2014, коли Patrick Flynn за власними словами був у "глибоко, глибоко, до смішного депресивному стані". Їх перший альбом був дуже тепло прийнятий шанувальниками, на другий повноформатник очікували з нетерпінням і він не розчаровує. Емоційний, потужний, ліричний та справжній. Все як ми любимо.

Ice War — Sacred Land

Канадський повільний важкий метал/епічний дум від Jo Steel, про якого ми теж згадували не так давно в контексті його гурту Aphrodite. Шанувальникам металу, який можна слухати з батєй за пляшкою хмельного напою, та всім хто хоче розбавити свій більш екстремальний плейлист чимось епічним — слухати обов'язково.

NADJA — Luminous Rot

NADJA — це активний з 2005-го дует, що створює музику, яку описують як drone, ambient doom, dreamsludge чи metalgaze. Фірмовий звук NADJA поєднує в собі атмосферність shoegaze та атмосферної електронної музики з важкістю, щільністю та гучністю металу, нойзу та індустріалу. На "Luminous Rot", однак, дует тягнеться більше до пост-панку та coldwave, ніж до металу. Все ще з нетерпінням чекаємо на їх оголошені виступи в містах України!

Yautja — The Lurch

Нешвільське тріо Yautja дебютує на Relapse Records зі своїм новим альбомом "The Lurch" у якому об’єднує метал, панк та нойз-рок у лютий гібрид, передає особисті розчарування та соціально-політичні спостереження музикантів, які є також учасниками кількох інших досить відомих та успішних музичних проєктів, включаючи Thou, Coliseum, Mutilation Rites.

Читайте про інші свіжі релізи та слухайте їх тут

#neformatcomua #neformatweekly
206 views11:00
Открыть/Комментировать
2021-05-20 13:46:34 ​​Знову повертаємося до рубрики 10 знакових українських гуртів. Сьогодні розповідаємо про десятьох вітчизняних представників експериментальної електроніки.

Ось кого виділяє автор статті Шерман Дрозд:

Віктор Пушкар
Foa Hoka
Олександр Кохановський
ZSUF
Gutzul Magic Foundation
Андрій Кириченко
Zavoloka
Юрій Самсон
ДУбы-колДУны
Jol Tai

Почитати та послухати кожного виконавця можна у повному матеріалі на сайті.

#neformatcomua #electronic
195 views10:46
Открыть/Комментировать
2021-05-19 14:10:00 ​​ Рецензія на Dreadnought in the Pond — 0=1 (2021) від Єви Ніколаєвої

" ... Що ж означає формула "0=1", яка і є назвою релізу команди, цей нуль, який дорівнює одному? Одному життєвому досвіду, якого вже встиг набути кожен із музикантів гурту; одному (першому) лонгплею, що виходить цього травня; одному стрижню, який ми гартуємо всередині, крізь власну подорож, мандруючи повз уявних Скіллу та Харібду, приймаючи виклики долі. Від нуля до одиниці, від "ніщо" до "щось", від невідомого до пізнаного.

Якщо абстрагуватися від математики, то ми побачимо на обкладинці коло. Коло вічної історії, яка від часів створення людства лише повторюється з незначними змінами декорацій; коло подорожі всередину себе, у пошуках ключа до власної свідомості. Та ж концепція лежить і в основі "Героя з тисячею облич" Джозефа Кемпбелла, — філософсько-психологічного твору, навколо якого будується сюжет альбому "0=1". Ідея полягає в тому, що всі міфології мають багато спільного. Навіть більше: є певна моноісторія, один міфологічний контекст, у якому змінюються лише зовнішні декорації, а логіка та сюжет із незначними варіаціями, зберігаються. ...

У музичному плані "0=1" звучить, як The Mars Volta, які заграли стонер і знайшли нарешті нормального вокаліста. Або як Soundgarden, якби вони грали в шістдесяті. Втім, вписати хлопців у якісь вузькі жанрові межі складно. Тут дають про себе знати різні бекграунди кожного учасника гурту. І — згадаймо тих же The Beatles: така еклектика — це найбільш вдалий ґрунт для творчості й музичних експериментів.

… Усе звучить цілісно, але необов’язково слухати альбом послідовно, можна врозкид. Хлопці постійно експериментують із ритмікою, вокал переходить від чистого до розщепленого, а гітарні нойзові викрутаси створюють якусь справді шизофренічну атмосферу. Тож, якщо ви планували влаштувати сімейне прослуховування альбому, робіть це з обережністю …

Читайте повну рецензію тут.

#neformatcomua #psychedelic
298 views11:10
Открыть/Комментировать
2021-05-18 13:40:00 ​​Сьогодні слухаємо 8-бітний Lo-Fi плейлист від одеського медіахудожника Льоші Нойзера (Ereh Saw)

Що увійшло до плейлисту:

Oliotronix — Bird's Nest
Daimon Chip — I Can Eat the Moon
Kurt James Werner — sunk obelus
RRayen — Black
Alexander Zolotov — Example 11 Extended (Bitcrushed)
havocCc — 26
Starshine — nobody to fuck w/
Complex Numbers — Мы, XXII век

Детальніше про кожну пісню зі свого плейлиста Льоша розповів тут.

#neformatcomua #electronic
188 views10:40
Открыть/Комментировать
2021-05-17 17:05:09 ​​#ґаваnews 13

Передостання весняна птиця.

Підбірка тут.
226 views14:05
Открыть/Комментировать
2021-05-17 13:40:00 ​​Рецензія на Triple Jump — Kid (2021) від Єгора Фелюста

Жанр/піджанр завжди має певні кліше, властиві йому асоціації або типові музичні рішення. Іноді це грає на руку командам, але здебільшого будь-яке перегравання, м’яко кажучи, не вітається. Скільки разів намагалися перейняти стиль American Football, але ні в кого не виходило досягти того самого впізнаваного звуку.

Музиканти самі все ще перебувають у пошуках синергії між собою, але, як мені здається, вони вже, так швидко, встигли нащупати той оголений нерв, який і їм допомагає провести терапію, і слухачеві перейнятися музикою. Вона так само викликає асоціації із серпневим вечором, ламповим панк-концертом на 100 осіб у тісному, задушливому приміщенні з купою знайомих людей, адже випадкових гостей на таких заходах майже не буває. Саме ламповим. Той самий тег, який одночасно і прекрасно допомагає розмежовувати гурти, і дратує через те, що ліплять його до тих, хто ніяк не відноситься до такого "звуку".

Цей емо-панк про перехідні травми та втрати — пік настав, удар стався, але ще належить зіткнутися з наслідками, правильно переварити їх і не зламатися під тиском. Власне, концепція ЕР про це — людська свідомість і її трансформація ...

Якщо підсумувати, може здатися, ніби Triple Jump не привнесли нічого нового та намагаються виїхати на полі мізерної конкуренції. Але, як і в будь-якому не новому жанрі, зі спадщиною потрібно вміти правильно працювати. Ніхто ніколи не буде показувати пальцем на творчість грамотно зроблену або ту, що тонко відсилає до тих чи інших колективів чи записів.

Triple Jump — це лампова музика в найкращому й найменш вульгарному сенсі цього слова. Чомусь їм під силу зачепити щось всередині та одночасно витягнути назовні палітру сумної радості. Ось такий парадокс. Хоча, я, найімовірніше, фан-бой-емо-бой, що ностальгує.

Читайте повну рецензію тут.

#neformatcomua #emopunk
236 views10:40
Открыть/Комментировать
2021-05-14 14:30:11 ​​1,2,3.. хто встигне першим? Лейбл Corridor Audio, про який ми писали вчора, дав нам 10 кодів для завантаження збірки чудових модулярщиків "Global Modular Traffic".

Просто заходите на лінк https://corridoraudio.bandcamp.com/yum, вводите код, і якщо ви були достатньо шустрі, маєте у своїй колекції прекрасну компіляцію.

tfn9-u6rj
kjzu-u3zp
u93a-jxkn
vtxg-6ptj
fkey-yf3k

Ще п'ять кодів доступні на нашому фейсбуці
217 views11:30
Открыть/Комментировать
2021-05-14 13:38:28 ​​Новий альбом Caliban, омаж блюзовим героям від The Black Keys, чекаємо на альбом року від Panopticon, слухаємо атмосферний рок словенців Z O R Y A, а ще смерть метал Grave Miasma, нойз-рок з постпанком Throat, синти Zombi, блек-метал Balmog та спліт, про який не вийшло написати хорошого слова у Weekly Digest.

The Black Keys - Delta Kream

Не "Lonely Boy" єдиним. Блюз-роковий дует записав збірку каверів на hill country blues. Анонсуючи альбом, гітарист і вокаліст гурт Ден Ауербах зазначив: "Ми зробили цю платівку на честь традиційного hill country blues штату Міссісіпі, який впливав на нашу творчість з самого початку. Ці пісні досі є для нас такими ж важливими, як і в перший день, коли ми з Патом почали грати разом і взяли до рук інструменти ".

Caliban - Zeitgeister

Німецькі металкорщики Caliban, які свого часу були досить частими гостями в Києві, повертаються з новим альбомом. Як і їхні земляки, Heaven Shall Burn, Caliban не починають грати легшу музику, і все більше хочеться називати їх melodic death metal гуртом. "Zeitgeister" - це перший альбом, на якому Caliban співають лише рідною німецькою, і це теж дуже позитивно вплинуло на звучання.

Panopticon - …And Again Into The Light

Альбом виходить завтра і прослухати його - це мій найперший план на суботу. Panopticon – це атмосферний black metal проєкт Austin L. Lunn "A.Lundr", що живе в Америці, подалі від великих міст і оспівує природу. "Цей запис присвячений усім, хто відмовляється здаватися і продовжує боротися за світло і красу в цьому світі", - каже A.Lundr. Всім, кому важко, всі, хто втомився – йдіть в ліс чи до річки, якомога далі від людей, і послухайте звуки природи. А потім цей альбом. Або навпаки. І видихніть.

Throat – Smile Less

Поки фундамент звуку фінів Throat залишається в нойз-році 90-х, "Smile Less" не залишається в його межах, від холодної постпанк атмосфери та закінчуючи стіною жорсткого шуму – Throat тригерить усі потрібні точки.

Z O R Y A - Primeval

Гурт називає себе атмосферним постблеком, однак вони, радше, атмосферний рок, у який місцями вривається трохи хриплого скріму. Дуже красива музика, словенці - молодці!


Читайте про інші свіжі релізи та слухайте їх тут

#neformatcomua #neformatweekly
256 views10:38
Открыть/Комментировать