«В Одесі було три пункти, з яких найчастіше милувалась морем Л | Zeon Mental Centre

«В Одесі було три пункти, з яких найчастіше милувалась морем Леся. Першим був центральний бульвар (“Николаєвський”), близько від нас. З того бульвару широко відкривався краєвид на одеський порт з його невпинним рухом і гамором. З цього ж бульвару, від пам’ятника Рішельє, починалися знамениті монументальні гранітні сходи, що вели до самого порту. / Другим місцем споглядання вибрали дівчата бульвар Олександрівського парку (тепер парк Тараса Шевченка). Тоді ще зберігався там мур турецької фортеці Хаджибей. Через широкі амбразури цього муру приємно було дивитись на море: тут кінчалась Одеська бухта і починалося відкрите море — безмежний синій простір, де-не-де біліли вітрила рибацьких шаланд. <…> Любила Леся, і, мабуть, найбільше, третє місце, що лежало на самому березі — Ланжерон. Це вже там, де скінчився порт. Їхати туди “конкою”. Починалася вона на розі Поштової і Рішельєвської, себто близенько від нашої домівки. / Буваючи на Ланжероні, Леся подовгу просиджувала на березі. Любила підходити до тієї вічно рухливої межі, що зветься побережною лінією, що відділяє суходіл від моря. Чиста, прозора вода плескалась біля Лесиних ніг, а рука, занурена в той плинний кришталь, ловила ласку теплого спокійного моря. А навколо — мальовничі жовті і червоно-жовті берегові скелі. Зовсім близько до берега плавали прозорі “парасольки” медуз, або “морських сердець”, як ми їх називали. Викинуті хвилею на берег морські водорості заповнювали повітря незбагненними пахощами», — Комаров Б. "Одеські зустрічі".