Думаю, в останні дні ви бачили і читали багато дотепних і не д | Мустафа 🇺🇦 Найєм

Думаю, в останні дні ви бачили і читали багато дотепних і не дуже постів і жартів на тему «їдь в свій Афганістан». Скажу чесно, мене це засмучує, але не зачіпає. Тому що дурість, як і ксенофобія не мають національності.

Мені не потрібно доводити, де моя батьківщина, і ким я себе вважаю. Так, я пам'ятаю, де народився, пишаюся своєю національністю, а мій батько сповна пізнав всі труднощі життя в еміграції. Але я виріс, вивчився і реалізувався в Україні. В Україні народився мій син і похований мій батько. Мій брат воював на фронті і захищав свою країну як і десятки тисяч інших українців. Я говорю і пишу українською краще, ніж багато хто з коментаторів тих самих постів і тисяч інших етнічних українців, які попри своє походження роками наносили Україні непоправної шкоди.

І так вже сталось, що саме я був першим, хто знайшов і опублікував ось цю чернетку Акту Незалежності України. (http://goo.gl/8wUGXC)

Зараз він знаходиться у музеї, під склом на спеціальному подіумі. А чотирнадцять років тому цей зошит майже тиждень пролежав у мене вдома, на книжковій полиці поруч з рівними рядками якихось радянських видань.

Це було у серпні 2007 року. Я готувався до ефіру і гостював у його автора - Левка Григоровича Лук'яненка. Ще до зустрічі мені розповідали, що чернетка Акту Незалежності досі зберігається у нього вдома. Під час бесіди я попросив хоча б подивитись на історичний документ. Він охоче погодився, приніс товстенну папку, сів поруч і почав її перебирати. Я очікував побачити що завгодно, але тільки не цей пожовклий від часу зошит в лінійку, від якої віяло шкільними уроками.

У цього документа цікава історія. Спочатку Акт незалежності мав називатися "Універсалом", але автори побоювались, що комуністи, згадають Універсали Грушевського і не підтримають документ у сесійній залі. (У кінцевій редакції слово "Універсал" у верхньому лівому кутку сторінки викреслять) З цих же міркувань, щоб уникнути тривалого обговорення під час голосування, текст документа свідомо скоротили до мінімального обсягу. Зрештою, надії мільйонів помістилися на одному листочку...

Після бесіди з Левко Григоровичем я без особливої надії попросив дозволу забрати зошит додому, щоб відсканувати для ефіру – самартфонів з потужними камерами тоді ще не було. І хоча Левко Григорович завжди ставився до мене дуже тепло, я був приголомшений тим, як легко він погодився. Повертаючись додому, мені важко було повірити, що документ, з якого починалась нова ера Незалежності цілої країни лежав просто у мене у рюкзаку.

Передаючи його у руки Левко Григорович сказав лише одну фразу: "Будьте обережні, це має цінність".

І з кожним роком ця фраза набуває все більше сенсу. Мало хто задумується, що з кожним ранком ми долаємо рекорд, продовжуючи найтриваліший період безперевної Незалежності за всю нашу історію.

І мене гріє думка, що я залишу свій слід в історії своєї країни, що він, цей слід, буде чесним і красивим, і що у нас, у нашого покоління вийде не втратити Незалежність, за яку продовжують боротися мільйони громадян в Україні та сотні мільйонів інших людей у своїх країнах по всій планеті.
Зі Святом усіх нас.

І з днем ​​народження Левка Лук'яненка, який за дивним збігом обставин народився в один день з Незалежністю - 24 серпня 1928 року. Він помер три роки тому, 7 липня 2018 року. Сьогодні б йому виповнилося 93 роки.