Ще трохи за Дюранта у Бостоні. (Якщо) Одним із головних факто | Море Спорта 🇺🇦

Ще трохи за Дюранта у Бостоні. (Якщо)

Одним із головних факторів прогресу Селтікс в атаці окрім зливу Шрудера з очей подалі, стало збільшення спроб ініціювати володіння через Тейтума.
Стабільний відсоток влучань після сайд-степу змусив суперника прилаштовуватись до ранніх дабл-тімів Тейтума, бо якщо цього не робити, то Джейсон спокійно карає завдяки високому релізу.
Але тактика раннього пресингу частіше грала на користь саме Селтікс, бо Тейтум навчився пасувати не одразу ж коли бачив дабл-тім, а лише тоді, коли це було потрібним. Зробити ще удар у підлогу? Зачекати ще секунду? Не проблема.
Тейтум перетворився у щось накшталт Дончіча, та завдяки зросту та вінгспану почав вирізати класні паси туди, куди треба, и тоді, коли треба. Розпочиналась карусель. Обидва бігмени - Ел та Таймлорд також володіючи відчуттям пасу, продовжували рух, ну і там вже завдяки катам або екстрапасам (йаволь, майн Шрудер, екстрапасен! ферштейн?) гардів Смарта або Вайта, пружина розтискалася на повну, знаходячі вільного шутера.

Повторюсь, це все стало реальним, коли Тейтум розкрився як якісний ініціатор атак. Додавши до свого скіла завершувача скіл створювача, Тейтум дав команді можливість розкидувати м'яч до відкритого шутера не тільки граючи туповатий драйв-н-кік (який перехоплюється нормальними командами на раз-два, особливо коли твої драйвери це Смарт, Шрудер та Браун) , а ї у ранніх стадіях володінь, на повну розкриваючи майданчик.

До чого це я. Уявіть собі, що коли Тейтум та Селтікс розпочинають чергову розкидку до зайвого, то зайвими виявляються не Дерік Вайт та Грант Віл'ямс, а Галінарі та Кевін Дюрант.