З романтичноі точки зору, звісно хочеться закрити матч за чемп | Море Спорта 🇺🇦

З романтичноі точки зору, звісно хочеться закрити матч за чемпіонство п'ятіркою Смарт-Браун-Тейтум-Ґрант-Таймлорд.

Що може бути кращим за перемогу складом, який напікав власними руками? Та й піки були вкрай неочевидними свого часу.

Замість Смарта хотіли Арона Ґордона, або Рендла.
Брауна взагалі забукали, бо чекали на Джамала Мюрея.
Тейтум впав, бо відмовилися від ноубрейнера Фульца, та тому що Джош Джексон виявився пришелепкуватим хлопцем.
Ґрант влучав лише по дужках тоді, коли всі текли по Тайбулу, який сяв у Філі, та якого Селтікс проміняли у ніч драфту.
Та повз Таймлорда, що котувався як мінімум у лотереї, а як максимум у топ-5, проїшли майже всі, окрім Ейнджа.

Втім, прихильникам "зелених" важливо пам'ятати, що шлях до фіналу виявився об'єктивно легшим, ніж міг би бути.
Ми реально не знаємо, чим би завершилась серія із Брукліном, якби там грав Сімонс. Перемогою Селтікс? Можливо. Перемогою Нетс? Не неможливо.

Як би виглядала серія із Бакс, якщо в ній приймав участь Мідлтон? Перемогою Селтікс? Уффф, можливо. Перемогою Бакс? Вирогідніше, чи не здається?

Та у якому настрої перебували би зараз сектанти, якби Батлер влучив той триочковий? Не у набагато кращому, ніж працівники крейсеру "Москва".
Також нагадаю два цікавих факта:
- біль від бульбашкових джамперів Тайлера Хіро ще палає.
- у цьогорічному фіналі конфи Тайлер Хіро, по суті, не зіграв.

То ж прохід Маями я б теж не записував як впевнений. Бо покалічені Лаурі, Хіро, Батлер і Адебайо всеодно затягнули Бостон у клатч сьомого матчу, долю якого вирішив один хибний кидок. Так собі домінування.

Коли думки про те, яким близким був кубок після третьої гри с ГСВ стають заважкими, щоб їх відігнати, поспілкуйтесь із прихильниками Бакс або Гіт, щоб спитати, чи була поява Селтікс у фіналі логічним підсумком або флюковатою миттю. Цікаво, що вам скажуть.

Так, склад Бостона став краще на одного Броґдона, але Бакс стануть краще на одного Мідлтона. Та Гіт можуть стати краще на одного Мітчела, наприклад. Я вже не кажу про дива, накшталт трансформаціі Дока Ріверса у модернового коуча, що не просере зв'язку Харден-Ембід із куди більш адекватним оточенням. Але НБА, це місце, де дива стаються, тому і Філу треба якось ураховувати.

Я не кажу, що трейд за Дюрантом - це ноубрейнер, з яким не треба чекати навіть наносекунди.
Але щось мені підказує, що Бред Стівенс все ж не просто так запропонував Нетс цей обмін. Я Стівенсу довіряю, бо це, як ні як, одна з небагатьох людин, що розбирається у баскетболі якщо не краще за мене, але на порівняному зі мною рівні.

Коли я дивлюсь на цей склад, я намагаюсь будувати не аналогію із 2018-м роком, де Броґдона додаємо у ролі Кайрі та Галінарі у ролі Гейворда до ростеру, що майже спромігся, і все буде добре, бо як це не буде.
...А згадую Орландо Меджик 2009, що так само пройшли одного суперника, втратившего через травму вкрай важливого виконавця, та здолали у фіналі конфи іншого, у складі якого перебував найкращий гравець у серії.
Далі був фінал з Лейкерс, незавершений лейап Кортні Лі, підсумкова поразка, та ставшим легендарним зізнання Двайта.

Що сталося з Меджик наступного сезону? Болюче розуміння, що минулий рік був їх піком. Та ні пошкоджений Джамір Нельсон, ані чокеровий Вінс не тягнуть на виправдання у недосягненні головної мети. Просто їх конкуренти взяли логічний реванш, бо краще до нього підготувались.

Молитися на те, що Таймлорд із Брогдоном собі нічого не підгорнуть, що Горфорд не перетвориться на мумію, що Вайт буде влучати хоча б на рівні Смарта, у той час як Маркус не буде копіювати Джоша Сміта, та Браун навчиться у дріблінг... Це якось забагато для людей, що завантажують на перемогу своєї команди у регулярці, я розумію.

Та й ви маєте зрозуміти, що якщо 1, 2 на Сході займають ти, хто має це займати, то всі кидки Грейсона Алена та усього іншого лайна, що випускав Бад, відійдуть Мідлтону, а це вже зовсім інша історія. За якою, мабуть, ментально легше буде спостерігати, маючи під рукою Кевіна Дюранта.