Получи случайную криптовалюту за регистрацию!

Злиття напруги в контейнер іншої людини можна вважати для себе | Лекції в колекцію

Злиття напруги в контейнер іншої людини можна вважати для себе успішним, якщо вона вербально чи невербально не висловила заперечень щодо цього.
Таких ситуацій можна згадати безліч: чоловік має проблеми із начальником, а приходить додому і нападає на дружину через неприбрані дитячі іграшки під ногами – тобто, зміщає свою агресію, яку не зміг висловити на роботі, на іншу людину.

Просте злиття напруги на іншого не допоможе визначити потребу, яка за нею стояла, не допоможе її реалізувати. Втім, може значно полегшити стан. Часом люди в такому круговерті перекидання напруги від великої кількості незадоволених потреб будують стосунки і проводять життя.

Маркер того, що тебе використовують несанкціоновано як контейнер – неспівпадіння стимулу (твого впливу чи дії стосовно іншого) і його реакції (реакція завелика).

Добре, коли той, на кого виливає свою напругу інший, має ще трохи вільного місця у власному контейнері і готовий допомогти – ввібрати, відзеркалити (дати відчуття «я тебе бачу, і дійсно розумію твої потреби») чи навіть задовольнити потребу. Але ж буває так, що й своєї «браги» у власному контейнері вже з лишком, і місця зовсім немає: проблеми у стосунках, тривога за той прищ на сраці / від шприця гематома, недосип, фізична хвороба, нереалізованість, страх померти від ракети чи злість на путіна, провина чи сором за щастя насолодитися сьогоднішнім світанком, коли гинуть наші воїни, тощо… а тут ще й зверху доливають. І тоді цій іншій людині нікуди вмістити чужу напругу, нічим її перетравити чи знешкодити. Ба більше – спроби іншого докинути своїх переживань зверху викликають злість, особливо якщо тобі докинули несправедливо, а вдають, що це ти сам спровокував.

Якщо людина не помічає, що в неї просто зливають напругу, що не має до неї стосунку, то ризикує стати відстойником для чужих сирих емоцій. Оскільки ввібрана напруга чужа, і адресована на задоволення чужих потреб, то їх визначити і задовольнити неможливо. Найкраще, чим можна собі допомогти – усвідомити, що то не твоє, випустити це з себе. Та таке усвідомлення відбувається не завжди, а люди, які звикли акумулювати чужу напругу, стають певним чином жертвами, на які інші несвідомо чи свідомо звикають скидати напругу.

В нересурсному стані переповнених контейнерів майже неможливо помітити і поспівчувати одне одному. Виникає відчуття самотності, злості чи відчаю, і нерідко люди сваряться. Якщо це тривала історія – то віддаляються і можуть взагалі припинити стосунки.

Іноді відбувається передача напруги по ланцюжку, коли немає можливостей контейнувати свою та чужу напругу. Наприклад, на чоловіка накричав начальник, чоловік прийшов додому і злив свою напругу через незадоволену потребу у повазі і визнанні на жінку, знайшовши мізерний привід, жінка-мати, змучена цілодобовим доглядом за дітьми, пішла і накричала на дітей, діти побилися між собою.

Думаю, до чого тут війна – і так зрозуміло. Зараз всім нам важко. Надто багато звичайних потреб не задовольняються чи залишаються під питанням, дуже багато невизначеності в тому, що буде, як довго терпіти, неможливість планувати. Рівень стресу і напруги надзвичайний. І от ми з переповненими своїми контейнерами намагаємось спертися на іншого, поділитися своїм. А він і сам ледь на ногах тримається.

Така проблема. Наша терпимість зараз дуже низька. Найкраще, що ми можемо робити для себе і інших, аби не їхати дахом – дуже серйозно і відповідально поставитися до підтримки свого «контейнера» у ресурсному стані.

Що переповнює наш контейнер?
- Незадоволені фізичні потреби — відсутність нормального харчування, сну, фізичної безпеки та активності, відпочинку; наявність фізичних хвороб та страждань, тощо;
- Незадоволені емоційні потреби — потреба у прив’язаності та безпеці, потреба у незалежності, вмінні поратися із різними викликами (компетентності), у стійкому розумінні щодо того, ким ти є (індентичності), потреба у розумінні власних і чужих меж, розумінні правил, у навичках самодисципліни і самоконтролю, потреба у самовираженні, творчості (у її широкому сенсі), грі, спонтанності.