2021-05-24 15:32:47
#огляд_перлинок_жаринок
Ці три книжки Астрід Ліндґрен надзвичайно добрі, у них дитинство наповнює кожнісіньку сторінку, від них стає на серці так тепло, наче потрапив у вічне літо, в якому існують тільки щастя і дитячий сміх… “Ми всі з Гамірного”, “Ще про нас, дітей з Гамірного”, “У Гамірному дуже весело”, переклала із шведської Ольга Сенюк, намалювала Катерина Дудник, видавництво Рідна мова
Книги підходять для самостійного читання. У них великий шрифт і є малюнки, погортала тут -
На хуторі Гамірному є всього три садиби - Північна, Середня та Південна, в яких живуть шестеро дітей - Лассе, Буссе, Ліса, сестри Брітта, Анна та Улле. Усі історії розповідає дівчинка Ліса, якій скоро виповниться 8 років. Слухати їх надзвичайно цікаво, адже можна поглянути на світ довкола дитячими очима і сприйняттям.
Ліса розкаже:
чому хлопці, які не вміють берегти таємниці;
про особливу мову, яке розуміють тільки хлопці чи тільки дівчата;
роздуми про те, що краще мати дідуся чи собаку;
про ігри у печерах, виритих у сіні
про найкращий подарунок на день народження;
про ночівлю на сіні в повітці;
про ігри - у ляльок і поважних панночок, про те, що хоче стати мамою, коли виросте;
як пололи ріпу, продавали вишні і заробляли гроші;
як це мати власну тваринку, кролика, котика чи баранця;
що може бути цікавого у школі і як на 1 квітня можна жартувати із вчителькою;
як перед Великоднем вчепити смішну записку комусь на спину;
як це мати старших братів;
яке воно Різдво у Гамірному;
про народження сестрички Улле;
яка це пригода ловити раків;
чи важко бути нянею;
про зуби, які ось-ось випадуть...
Ці книги хочеться прочитати з дітьми якнайшвидше. Дорослим також сподобається спільний час, проведений з пригодами дітей із Гамірного. Певна, що такі читання увійдуть у скарбничку спільного часу і з роками стануть дуже теплими спогадами. Вони справді дуже особливі.
Засмутило у цих книгах тільки те, що їх лише три. Здається, що такі книги можна читати десятками і не втомлюватися.
Цитати:
“Я думаю, що в газеті написали неправду. Бо малим дітям однаково, як із ними говорять. Чи то говорять лагідно й привітно, чи кричать на них, діти завжди роблять, що хочуть”.
“Поки в нього не з'явилася сестричка, він дуже гнівався на батьків, що в нього нікого немає”.
“Узимку хлопці на перервах здебільшого кидаються сніжками. Навесні вони бавляться у квача. А ще в клас. А коли хлопцям більше немає чого робити, вони б'ються”.
“Я любила ночувати десь не вдома, Тоді з'являються незвичайні й дивні чуття. Усе пахне зовсім інакше, як удома. На гостині нас було чотирнадцятеро дітей, і ми всі мали спати на підлозі в тій кімнаті, де й бавилися...Залишивши нас самих, усі думали, що ми поснемо. Але хіба можуть чотирнадцятеро дітей лежати мовчки?! “
“Ми сиділи у великiй вітальні на другому поверсі й цілий день бавилися, звісно, тоді, коли не треба було їсти. Урешті ми страшенно втомилися їсти, бо як тільки розходжувалися бавитись, з'являлася тітка й казала, що нам треба спуститися донизу і щось з'їсти. Напевно, дорослим людям немає чого робити крім того, що їсти, коли вони в когось гостюють”
“Нові книжки гарно пахнуть, що за запахом можна зрозуміти, які вони цікаві”.
“Той, хто придумав ліжко, був надзвичайно розумний чоловік, адже в ліжку набагато краще спати, як на сіні”.
“Мама сумнівалася, чи малим дівчаткам варто ночувати на сіні в повітці, але я сказала, що, мабуть, і дівчатка хочуть пережити щось цікаве, а не лише хлопці. І тоді мама дозволила”.
“Кімната стала така гарна, що мені здалося, наче її облаштував якийсь чарівник Мама сказала, що її справді облаштовував один чарівник, тобто тато, і це буде моя власна кімната, яку вони мені дарують на день народження. На радощах я заверещала, бо мені здалося, що це найкращий iменинний подарунок, який я коли-небудь отримувала. Тато зізнався, що мама також допомагала йому вичаровувати”.
134 views12:32
К
