Ми з друзями нещодавно обговорювали те, що зараз стало набагат | IKOTIKA блог
Ми з друзями нещодавно обговорювали те, що зараз стало набагато легше перейти на українську.
Я пам’ятаю ті часи, коли в нас навіть в кіно були російські дубляжі, коли телеканали робили власні російські переклади, реклама по телевізору була російською, російська лунала усюди. Я ще з підліткового віку декілька разів намагався перейти на українську мову, бо мені подобалося, бо я захоплювався культурою, але кожен раз мене вистачало максимум на тиждень. Бо одразу все оточення починає на тебе косо дивитись, бо усі тобі кажуть «гаварітє на нармальном язикє», бо все навколо російською мовою і тобі в голові постійно треба перекладати. Словом «важко».
Пам’ятаю, як ми з другом перевели у школі змінили в телефоні мову і приколювалися, що так ти натискаєш «окей», а так «доообре», що так в тебе «галєрєя», а так «світлииини», тощо.
Проте зараз перейти стало набагато легше, коли все офіційне українською, коли ти чуєш українську по радіо, у крамниці, у державній установі, усюди, за собою я почав помічати, що я вже думаю українською, і мені часом буває важко згадати якесь слово російською, хоч я спілкувався нею все життя. Так, і досі є проблеми з тим, що коли мова заходить за технічну документацію, чи коли тобі треба знайти якесь не дуже популярне кіно чи серіал, то ймовірність, що є український переклад дуже низька, тож є незручності. Проте зараз активізувалась така кількість народу, стільки зараз людей, що робили російською, почали робити українською, що я в захваті. Можливо ми оцю прірву нестачі українського швидко подолаємо. Я зараз, якщо щось і дивлюсь, то намагаюсь дивитись українською, щоб не перемикатись назад, щоб закріплювати, десь вчитись, десь запам’ятовувати. І я відчуваю, що мені дуже хочеться долучитися до цього руху і також комусь допомагати українізуватися.
Якщо що, я вже почав робити відео українською, я вже спілкувався зі спонсорами каналу про зміни у форматі моєї праці і вони підказали дуже цінні речі. Мені дуже шкода, що все це не виходить так швидко, як хотілося б, проте робота потроху йде)
