Ви коли небудь слухали, як співає ракушка? Підносиш її до вуха і відразу починаєш чути ехо століть. Дехто каже, що це голос моря. Але я думаю, що це один з безлічі голосів життя, яке колись сталося і перетворилося на звук. Це історія, яку ввібрала в себе мушля, і тепер вона розповідає кожному, хто до неї доторкнеться усе, що знає. І чим глибше занурюєшся у цей магічний звук, тим більше відкривається таємниць. Починаєш бачити якість картинки, тіні, силуети, сюжети… Дивно. Ось перед тобою по спіралі закручений зовнішній скелет молюска, який нагадує вухо людини. І от вона ніби каже, послухай, я дуже багато можу тобі розповісти. Тільки знай, що тут не тільки шум моря, голоса дельфінів, і шурхіт піску. Тут і вітер, і голоси людей, і дитячий сміх, і навіть чиїсь секрети. Нехай твої очі бачать, вуха чують, а серце знає.
Обіймаю,
ЭVA
