2022-06-16 21:10:28
Ігаль Левін (RESSENTIMENT)
Про халфтраки, бонус і коли ти один
Розганяється зрада із темою важкої зброї. Згрупую всі свої тези, розкидані по різним текстам та інтерв'ю в один блок (плюс трохи історії та очевидних істин):
- Опір України відбувається
всупереч. Це ключове розуміння взагалі всього, що відбувається.
Тобто немає жодного плану. Усі діють реактивно.
- Захід не монолітний. Багато хто не хоче перемоги України. Хтось просто це робить голосно, а хтось тихо і постачає «Цезарі».
- Зброю треба було давати ще до війни, а не під час.
Немає цифри потрібної кількості. Будь-яка зброя у війні такого масштабу має йти
потоком.
- Війни виграються
не зброєю, а людьми.
Сучасна зброя лише дозволяє мінімізувати жертви.
- Центральна та Західна Європа боїться розгрому та послаблення Росії.
- Постачання безпосередньо пов'язані з успіхами України на полі бою.
Ці успіхи очікуються від українців завдяки майстерності та кмітливості та внаслідок жертв (хоч би як гірко це звучало), а не завдяки зброї.
Саме тому американці так уважно стежать за ефективністю воєнної машини України.
Тобто логіка наступна - спочатку досягніть успіху, тоді дамо. А не навпаки.
-
ВСУ мають воювати так, наче навіть не 10% зброї прийшло, а немов 0% зброї прийшло.
Тому що ні 23 лютого, ні 25 лютого ніхто не обіцяв жодної важкої зброї Україні. Ні танків, ні гаубиць.
До чого це я? До того, що Генштаб має планувати операції так, ніби він воює з тими можливостями, які мав на 24 лютого цього року.
Ленд-ліз є ж допомогою, тобто бонусом, який ніхто не очікував.
Іншими словами, Генштаб планує операцію так, ніби у нього 0% поставок, але як тільки з'являються ці самі 10% (або більше) він просто посилює і доповнює план.
Я певен, що Генштаб це розуміє.
Дипломатична чехарда з цифрами та відсотками - це не більше, ніж гра у вибивання цього самого «бонусу». Просимо 1000, отримуємо 200, просимо 2000, отримуємо 500. Така логіка.
Якось так.
Я розумію те, наскільки бридко це все звучить. Мене самого нудить. Але я це добре знаю, тому що Ізраїлю США стали допомагати лише після низки воєн, коли Ізраїль вважай голими руками довів, що може дуже ефективно бити ворогів. Тільки на початку 70-х США почали допомагати державі євреїв.
Дивіться на це фото. Знаєте що на ньому? Це ізраїльський наступ під час Шестиденної війни 1967 року. Так-так, тієї самої. Дивіться, що в нас тут, халфтраки з Другої світової, німецький болтовий Маузер прямо з кінця XIX століття, і старі танки «Шерман», які ще під час тієї ж Другої світової вже були кормом для Пантер.
Проти них був ворог, який набагато чисельніший і у якого Т-54/55 та автомати Калашникова. Але все одно переміг Ізраїль. Чому? Тому що воюють люди, а не Маузери чи Калашникові.
Араби не хотіли і не вміли воювати, а євреї хотіли та вміли.
І так, це фото не якоїсь вторинної бойової ділянки. Це вістря атаки.
Як це так вийшло у євреїв?
Концентрація сил. На точках прориву групувалося 80%-90% всіх сил Армії Оборони Ізраїля, тим самим досягаючи переваги сил саме на цій ділянці. Після розгрому та закріплення, сили перекидалися вже на іншу ділянку. Тобто так, весь решту фронту тримали решта 10%-20%.
Тому що 100 Шерманів перетиснуть 10 Т-54/55 (просто обійдуть їх і розстріляють), а батальйон з Маузерами та Узі, але бажаючий вбивати та вміючий воювати, розіб'є роту бійців із АК-47, які не хочуть і не вміють.
Війна - це кривавий мікс абстрактного духу та конкретної арифметики.
Ризиковано? Безперечно. Туман війни. Війна – це взагалі суцільний ризик і жодних точних та наукових прорахунків. Саме тому військове ремесло чи мистецтво, - це саме ремесло та мистецтво, а не наука.
Немає і не може бути жодних точних цифр потрібної кількості Хаймарсів, МЛРС-ів, гаубиць та танків.
Це розхідник і добре, коли воно є. І воно має бути. Зброя має продовжувати йти до України. Погано, коли його нема. Але я підкреслю, саме погано, а не те, що визначає - переможете ви чи ні.
Переможете ви чи ні, визначаєте завжди лише ви.
831 views18:10
П
