And now something completely different -- Буває, прокидаєшся | Спілка мертвих юристів

And now something completely different --

Буває, прокидаєшся зранку, а там війна. І вже не поваляєшся у ліжечку, не напишеш шефу повідомлення, що щось голова болить, буду після обіду. І от ти підводишся, але не особливо знаєш, куди саме ти зібрався йти ногами, якими ти не з першого і не з другого разу попав у домашні мешти. Ти подумки свариш себе за те, що у твоєму тривожному рюкзаку лежить лише спортивна форма, у якій ти колись давно планувала ходити у зал, але так і не зібралася. Ти намагаєшся, але всі звичні ранкові ритуали ідут не по плану: корм для кицьки ти насипаєш у собачу миску, яєшня пригорає і доживає своє коротке життя у смітнику, а от зуби да, зуби вдається почистити: це найспокійніший момент цього ранку, ти розтягуєш цей момент спокою і чистиш так відчайдушно, наче тобі сьогодні ставитимуть оцінку за білизну зубів із середини. Ти дивишся на себе у дзеркало, а це вже дзеркало заднього виду. Потім дивишся стрілку баку, звіряєш із чергами на заправці, але тобі не стає не по собі, бо тобі вже не по собі далі нікуди, ти вже просто сприймаєш пиздець як він є у цьому чистому бездоганному фізичному стані. Ти паркуєшся, кладеш голову на кермо і про себе повторюєш: "що нафіг робити?", а потім: "куди я взагалі приїхав?". Наступне що ти пам'ятаєш, це як ти вивозиш сім'ю за місто. Потім ти знов у місті. Тепер ти вже везеш друзів і свою собаку поміж ними і клумаками на захід України. Собака обгавкує всі машини, які стоять поруч із вами у довжелезному корку, друзі у голос читають стрічку Телеграму: ваш спільний друг вже у теробороні, а інший друг разом із татом фоткаються у черзі до військомату. А я що? А ти знов у місті. Набиваєш машину спальними мішками і судками для їжі так, що сидиш на водійському кріслі переповненого старенького жука трохи боком. Продираєшся через блокпости, передаєш ці всі штуки незнайомим людям, які обіймають тебе на прощання. Потім одразу їдеш забрати лікаря з дому аби відвезти до лікарні, бо із транспорту на вулиці тільки ти і такі як ти. По дорозі ти забігаєш купити щось у супермаркеті. Що потрібно? Шкарпеток пару десятків, батарейки, вологі серветки, нахуя вологі серветки, ладно, хай будуть, візьму сорок штук. Вечір настає рано, ти ледве встигаєш погуляти із собакою через комендантську годину. І цим довгим вечором у тебе є час погладити кота та подумати, що я роблю недостатньо, що ж іще робити, як я нічого військового не вмію.

Ця думка не полишає тебе до сьогодні.

Ну а ми сьогодні робимо онлайн стрім по тактичній медицині.

Із Машою Назаровою, співавторкою програми підготовки з тактичної медицини Генерального штабу ЗСУ, сертифікована з відзнакою combat medic 68W за стандартом Армії США (ви все одно не знаєте, що це, але звучить мощно) та засновником UA First aid kit Лесем Якимчуком.

Не обіцяємо, що ви знайдете відповідь на своє питання "що ж робити", але принаймні після семінару ви будете:
1. Здогадуватися, чому всі ржуть з російських аптечок.
2. Знати, що лежить в українській тактичній аптечці натівського зразка і навіщо воно там.
3. Легко пояснювати будь кому найпоширеніші міфи про подорожник, аскорбінову кислоту та взагалі домедичну допомогу/аптечки нової фази війни.
4. Виступати на конференціях про медичні корисняки для цивільних щодо хімічної і ядерної атаки.
5. Спакувати свою власну first aid kit.

Це сьогодні о 18:00.
Ось лінк на трансляцію --



Клацніть там по лінку на дзвоник, аби не забути.