Рада Безпеки ООН скликає надзвичайну спеціальну сесію Генасамб | Спілка мертвих юристів

Рада Безпеки ООН скликає надзвичайну спеціальну сесію Генасамблеї

Рада Безпеки є тим органом, який за задумом творців Статуту ООН, має слідкувати за дотриманням миру у світі (фьюіть-ха!). Саме вона може давати згоду на застосування сили (іншим визнаним випадком її застосування є самозахист).

Однак, кожен з постійних членів Радбезу (США, РФ, Франція, Великобританія, Китай) має право заветувати будь-яке рішення. Саме тому Радбез досі на ухвалив жодної резолюції по Україні - через те, що їх прийняття блокує (сюрпрайз-сюрпрайз) сам агресор.

Чи означає це, що руки постійних членів Радбезу повністю розв’язані, і їхня агресія не може бути засуджена? І так, і ні. У більшості випадків їм це все-таки сходить - такою вже є архітектура безпеки повоєнного світу з поділом на зони впливу. Але, у виняткових випадках, Радбез, заблокований правом вето одного з постійних членів, може скликати надзвичайну спеціальну сесію Генасамблеї, яка має взяти на себе його функцію, щоб засудити агресію, надати рекомендації державам-членам щодо застосування санкцій та інших обмежень, створити спеціальну комісію, чи навіть дати згоду на застосування сили.

Вперше це сталося 3 листопада 1950 року, під час Корейської війни, коли Генасамблея ухвалила резолюцію № 377-А, відому під назвою «Єдність заради миру». Тоді, ухвалити відповідну резолюцію на Радбезі заважав його постійний член (сюрпрайз-сюрпрайз) - СРСР. З того часу питання, які не могли бути вирішені Радбезом через вето, лише 10 разів виносились на розгляд Генасамблеї за схемою «Єдність заради миру». Останній раз (безуспішно) - у 1997 році щодо ситуації в Палестині.

Що має статися і як це допоможе Україні?

Запуск цієї процедури - хороший знак, адже таке траплялось дуже нечасто. Для подолання вето Радбезу, Генасамблея має ухвалити відповідну резолюцію 2/3 голосів (від 193 держав-членів). Відповідно, і текст резолюції, і пропоновані заходи мають бути такими, щоб отримати цю підтримку (наприклад, сьогодні на Радбезі три держави утрималися - Китай, Індія та ОАЕ).
Важливо, що офіційні органи ООН (крім Генсека) досі так і не висловили жодної позиції по війні в Україні - знову ж таки, через вето самого ж агресора.

Тому, резолюція із засудженням його дій, закликом до розширення санкцій та інших недружніх заходів, безумовно, необхідна. Водночас, це зовсім не означає, що війська агресора негайно її виконають і відступлять.
Наприклад, резолюція по виводу (сюрпрайз-сюрпрайз) радянських війська з Афганістану була ухвалена у 1980 році, після чого ті ще 9 років перебували в країні. Хоч міжнародні юридичні війни тривають довго, все ж кожен акт відкритого засудження агресора міжнародною спільнотою матиме для них неабияке значення.