Просто хочу зафіксувати, яку дивну музику я слухаю після повер | test

Просто хочу зафіксувати, яку дивну музику я слухаю після повернення в Київ; періодично її заглушає повітряна тривога, але вона теж видається музичною доріжкою, бо лунає з динаміків телефона, – з вулиці її не чути. Отже:

Козі Фанні Тутті (Throbbing Gristle) випустила незвичні мемуари, в яких проводить паралелі між своїм життям і біографіями Делії Дербішир та Марджері Кемп. Для мене це вау-комбінація, бо я люблю що Radiophonic Workshop, що християнських жінок-містиків, і обом темам присвятила по подкасту (в попередній реінкарнації, гг). А ще музикантка зібрала плейлист до уявного фільму про Марджері;

Heilung створили власну інтерпретацію найдревнішої відомої пісні – гурритського гімну Ніккал, в якому жінка звертається до богині Місяця з проханням про вагітність (але це не точно). З музичної точки зору експеримент не дуже цікавий – і далеко не перший у своєму роді – але він наштовхує на спекуляції про те, як інші цивілізації могли б трактувати наші пісні – велика кількість яких самі по собі є музичною археологією;

Цього місяця виповнилося 50 років з моменту виходу альбома Smash Internment and Injustice! – це збірка пісень, записаних ірландськими націоналістами, інтернованими під час операції «Деметріус». ЄСПЛ згодом дійшов висновку, що знущання над в'язнями в даному випадку не можна вважати тортурами (для розуміння: деяких саджали у вертоліт з мішком на голові, піднімали в повітря і після побоїв виштовхували – з висоти пари футів, але жертви цього не знали). Тут міг бути коментар про користь від міжнародних правозахисних інституцій, але краще я підспіваю We shall overcome.