Окстiсь

2021-11-26 17:21:41 ​​ ЗМУСЬ ВЛАДУ ВІДПОВІСТИ, ПІДПИШИ ПЕТИЦІЮ ЗА СТАМБУЛКУ

Хей, хто там ще не підписали петицію за ратифікацію Стамбульської конвенції на сайті Президента, яку запустили Марш Жінок? Саме час зробити це. Просто зараз.

Здається, ми вже таке робили у 2020?

Так, одного разу ми вже запустили петицію і зібрали під нею 25 000 підписів. Так, конвенцію після цього не ратифікували.

І так, ми повинні зробити це ще раз.

Чому?

Тому що влада сліпа й глуха до того, що ми говоримо та чого від неї вимагаємо. Вона котрий рік поспіль удає, ніби проблема з домашнім насильством в Україні не така вже й страшна й існуючих у нас законів достатньо, аби впоратися з нею.

НЕ ДОСТАТНЬО.

Петиції — єдина можливість ЗМУСИТИ ВЛАДУ РОЗМОВЛЯТИ З НАМИ. Єдина можливість змусити її відповісти — чому ми 10 років чекаємо на захист від насильства?

Зробімо це. Підпишіть петицію. Открыть/Комментировать

2021-11-18 17:36:19 ДЕРМАТІЛЛОМАНІЯ: від надмірної турботи до шрамів

Догляд за собою та переживання власної неідеальності може перетворитися на нав’язливу звичку і стати причиною куди серйозніших проблем.Поговоримо про дерматілломанію.

Що це таке?

Аутоагресивна (спрямована на себе) реакція, яка проявляється у вигляді неконтрольованого впливу на шкіру.

Простими словами — роздряпування ран, видавлювання запалень, розчісування нерівностей шкіри, здирання болячок і задирок, постійне кусання губ і щік зсередини.

Іноді усі ці пошкодження завдаються нігтями, іноді у хід йдуть додаткові інструменти: щипчики, голки, пінцет.

Як розпізнати у себе дерматілломанію?

Зібрали кілька головних її ознак:

РЕГУЛЯРНІСТЬ

Пошкодження шкіри стає певним ритуалом — ви відчуваєте потребу повторювати певні дії, що завдають шкоди, знову й знову. Біль та ризик лишити рубці вас не лякає.

НАДМІРНА УВАГА ДО СВОЄЇ ШКІРИ

Ви постійно шукаєте на ній ділянки, які здаються вас «неідеальними» ділянок. Навіть якщо зовні ваша шкіра виглядає цілком здоровою.

ЧАС ПЕРЕБУВАННЯ ПЕРЕД ДЗЕРКАЛОМ

Ви затримуєтеся біля дзеркала набагато довше, ніж того вимагає ваш базовий щоденний догляд за собою.

РЕАКЦІЯ ПІСЛЯ СТРЕСУ

Ви відчуваєте нав’язливе бажання пошкоджувати шкіру (дряпати рани, висмикувати волоски тощо) після того, як відчули негативні емоції чи сконцентрувалися на неприємних для себе думках.

СОРОМ І ПРОВИНА

Після маніпуляцій зі шкірою ви відчуваєте сором та провину за те, що робили. Обіцяєте собі надалі контролювати бажання травмувати себе. Але нова стресова ситуація змушує повторювати ті ж дії зі шкірою.

ПОСТІЙНІ РАНИ ТА ПОДРЯПИНИ

Часто вони виникають у вас на одному й тому ж місці — ви не даєте їм змоги загоїтися, а якщо це все ж відбулося — несвідомо знову пошкоджуєте шкіру на місці шраму.

БАЖАННЯ ДОСЯГНУТИ ФІНАЛУ

Яким би чином ви не травмували свою шкіру, ви відчуваєте просто фанатичну необхідність досягати певного «фіналу» у своїх діях (побачити кров, за всяку ціну видалити врослу волосинку)
 
Що робити, якщо виявили у себе дерматілломанію?
 
Звернутися за психологічною допомогою. Цей розлад дуже стигматизований, сором який відчуває людина, змушує її мовчати й не робити цього. Складно пояснити оточуючим (а у більшості випадків і собі теж), чому у тебе виникає нав’язливе бажання шкодити собі.

Проте, без професійної допомоги воно нікуди не зникне.

Турбуйтеся про себе, не ігноруйте ознаки проблем, якщо вони є

Дізнатися більше про дерматілломанію можна у нашому матеріалі Открыть/Комментировать

2021-11-16 18:56:31 Коли їжа стає ворогом: 3 факти про (не)вигадану проблему анорексії

16 листопада проводиться Міжнародний день боротьби з нервовою анорексією.

Багато хто вважають анорексію роздутою, «занадто розрекламованою» чи навіть «вигаданою» проблемою, з якою легко впоратися самостійно. Це не так.
Анорексія — не вигадка і не міф. Це реальність, яка щорічно забирає життя людей.

Зібрали кілька фактів*, що допоможуть це усвідомити:

95% випадків нервової анорексії припадає на молодь віком  від 12 до 26 років.

Жінки з нервовою анорексією переважають чоловіків з нервовою анорексією у співвідношенні 10:1.

Лише 20% людей, які мають симптоми харчових розладів, звертаються по допомогу.

Найбільше, певно, шокує останній факт. Як і будь-який інший ментальний розлад, анорексія не лікується ані погрозами, ані вмовляннями «викинути цю дурь з похудінням з голови». Вона потребує комплексної професійної допомоги. Не ігноруйте симптоми анорексії, якщо помітили їх у себе чи своїх близьких.

До чого це може призвести - читайте у нашому матеріалі. І бережіть себе.

*за даними healthresearchfunding.org й https://breakbingeeating.com Открыть/Комментировать

2021-11-11 17:20:46 ЯК ВИЖИТИ, ЯКЩО ВАС КИНУЛИ: 5 порад від психологині

Коли вас кидають — вас перетворюють на об’єкт, позбавляючи можливості щось зробити чи змінити. За вас вже все вирішили, вашою думкою не поцікавились, вам просто повідомили — тепер буде так, тепер ви самі по собі.

Відчуття безсилля, яке «накриває» людину після цього, жахливе. Психіка намагається впоратися із ним, спонукаючи до рішучих дій — повернути колишнього чи колишню, помститися, довести, що без вас йому/їй буде погано. З’ясувати врешті-решт — чому вам зізнавалися у коханні, а потім зробили так боляче. Усе це створює ілюзію хоч якогось контролю над ситуацією. Але не змінять її.

Підготували для вас 5 порад від психологині, які допоможуть пережити цей складний період:

ВИЗНАЙТЕ — ЦЕ СТАЛОСЯ

Перший і найголовніший крок — визнайте те, що з вами відбувається. «Мене покинули» — це реальність. Проговоріть вголос свої почуття: «я злюсь, мені страшно, мені боляче». Не бійтеся повторювати ці слова, не намагайтеся втікати від них.

ДОЗВОЛЬТЕ СОБІ ВІДЧУВАТИ ТЕ, ЩО ВІДЧУВАЄТЕ

У вашій ситуації все, що ви відчуваєте, є нормальним — і бажання помститися, і дика агресія, і сильний страх. Ненормальним є лише бажання покінчити з життям. Якщо воно виникло — негайно дзвоніть друзям та звертайтеся за допомогою. Неважливо, де ви її отримаєте — у психолога, від близьких чи навіть у церкві. Але не шукайте допомоги у людини, яка кинула вас. Повідомляти їй про своє небажання жити — відверті маніпуляції.

РОЗБЕРІТЬСЯ ІЗ ТИМ, ЧОГО НАСПРАВДІ ХОЧЕТЕ

Запитайте себе про це прямо і дайте собі відповідь. Якщо у відповіді ваше щастя безпосередньо пов’язане із колишнім/колишньою — спробуйте «розділити» ланки цього ланцюжка. Колишній/колишня окремо, ви зі своїм щастям окремо. Якщо не виходить зробити це самостійно — зверніться до друзів, попросіть про допомогу психолога, помедитуйте. Ви повинні чітко усвідомити, що можете (і обов’язково будете!) щасливими без людини, яка кинула вас.

ЗАЙМІТЬ СЕБЕ ДІЯМИ

Спортзал, вивчення іноземних мов, нова робота чи захоплення, театр, зустрічі із рідними чи тими друзями, яких давно не бачили. Підійдуть навіть капітальний ремонт чи генеральне прибирання — що завгодно, аби тільки воно відбувалося у вашому власному житті, а не тому «спільному» з раніше близькою людиною. Наповнюйте свій простір новими спогадами, наповнюйте себе новими емоціями. Це важливо.

ПЛАЧТЕ. ЦЕ НЕ СОРОМНО

Виділіть собі «пів години для ниття» — час, коли ви сумуватимете за минулим, плакатиме та жалітимете себе. 15–30 хвилин щодня. Впишіть їх у свій щоденний розпорядок і виконуйте. І якщо посумувати захочеться в інший час, кажіть собі — «не зараз», ви зробите це пізніше, а зараз у вас інші справи. Так ви не дозволите болю повністю заволодіти вами. Ви контролюватимете його, а не він вас.

Більше — читайте у нашому матеріалі. І пам’ятайте — люди приходять у ваше життя і йдуть з нього, а ви у себе один/одна. Бережіть себе! Открыть/Комментировать

2021-11-09 17:20:38 ЯК РОЗПІЗНАТИ ЕКОНОМІЧНЕ НАСИЛЬСТВО: 7 головних ознак

Домашнє насильство, як правило, асоціюється у нас з побоями чи зґвалтуваннями. Однак є купа й інших, не менш страшних його проявів, один з яких — економічне насильство. Воно не залишає після себе синців на тілі й дуже довго може лишатися невидимим для інших.

Як розпізнати економічне насильство? Зібрали для вас 7 головних його ознак:

ВАМ НЕ ДОЗВОЛЯЮТЬ ПРАЦЮВАТИ Й РЕАЛІЗОВУВАТИ СЕБЕ

Ця варіація фінансового насильства у родині може набувати різних форм — від прямої заборони займатися чимось, окрім домашнього побуту, до створення таких психологічних умов, за яких ваша праця чи навчання стають просто неможливими. Вас не підтримують, постійно критикують, занижують самооцінку й роблять все для того, аби вільного часу на самореалізацію не лишалося.

ВІД ВАС ПРИХОВУЮТЬ МАТЕРІАЛЬНИЙ ДОХІД

Партнер_ка відмовляється говорити вам, скільки заробляє та скільки коштів має на банківському рахунку. Зароблені гроші (часто не лише свої, а й ваші) відкладає, приховуючи — куди та навіщо.

ВІД ВАС ВИМАГАЮТЬ ЗВІТУВАТИ ПРО ВИТРАТИ

Навіть якщо ви й маєте власні кошти — від вас вимагають повного звітування про те, на що вони витрачаються. Чашка кави, шоколадка, квиток у кіно — ви не можете «дозволити» собі навіть дрібних незапланованих покупок, бо кожну з них доведеться пояснювати й виправдовувати.

ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ ПОВНІСТЮ КОНТРОЛЮЮТЬСЯ ПАРТНЕР_КОЮ

Усі рішення щодо грошей у родині приймаються без вашої участі. Партнер_ка завжди «краще» знає, що купувати, а на чому можна «зекономити», які потреби сім’ї варті того, аби на них витрачатися, а які ні. Ваша думка при цьому не враховується.

ДОРОГОВАРТІСНІ ПОКУПКИ ПАРТНЕР_КА ЗАВЖДИ ОФОРМЛЯЄ НА СЕБЕ

Значимі покупки (житло, авто) оформлюються на одну людину (не на вас). Навіть якщо придбані вони були на спільні або ваші особисті кошти. Пояснень та «обгрунтувань» таких вчинків може бути купа, але реальна причина одна — вас намагаються зробити економічно залежними.

ВАМ ЗАБОРОНЯЮТЬ КОРИСТУВАТИСЯ ВЛАСНИМИ РЕСУРСАМИ

У вас забирають кошти, які ви мали до початку стосунків чи одруження. На розвиток сімейного бізнесу, зберігання або ж просто тому, що ви, начебто, «не вмієте правильно ними розпоряджатися». Вони витрачаються без вашого відома та згоди.

ВАМ ВІДМОВЛЯЮТЬ В КОШТАХ НА УТРИМАННЯ РОДИНИ

Всі витрати на побут йдуть з вашого гаманця — оплата рахунків, продукти, одяг. Коли ж ваших коштів на все це не вистачає, ви змушені просити гроші у партнер_ки. Власні гроші він/вона витрачає на свій розсуд, нічого вам не пояснюючи й постійно акцентуючи на тому, що саме було ним/нею куплено.

Якщо ви впізнали себе хоча б в одній із цих ознак — не ігноруйте цього. Економічне насильство здається не таким вже й страшним у порівнянні із фізичними знущаннями. Але саме воно робить нас залежними від партнер_ки й дуже часто породжує фізичне насильство.

Більш детально про те, як виглядає економічне насильство (з прикладами реальних ситуацій) читайте у нашому матеріалі Открыть/Комментировать

2021-11-05 12:12:03 Чому я живу не так, як хочу або ЯК ВІДОКРЕМИТИСЯ ВІД БАТЬКІВ?

Емоційна сепарація від батьків — складний процес, який може затягнутися на довгі роки, однаково отруюючи життя і вам, і їм.

Як його спростити? Як допомогти собі безболісно відокремитися від батьків, зберігши при цьому добрі стосунки з ними?

Розповідаємо простими словами:

ПЕРЕСТАНЬТЕ ОПІКАТИ БАТЬКІВ

Спробуйте зрозуміти, що турбота про когось й опіка — різні речі. В турботі є повага, в опіці її немає.

Намагаючись опікувати батьків, ви звеличуєтесь над ними, показуєте свою силу і владу. Якщо ваші думки про батьків зводяться до «Я потріб_на їм, без мене вони не зможуть» — ви не проявляєте турботу, це втручання в їхнє життя. Перестаньте «рятувати» тоді, коли вас про це не просять, дозвольте мамі й татові просто жити.

ВИЗНАЙТЕ НЕ ЛИШЕ ВЛАСНУ, АЛЕ І ЇХНЮ АВТОНОМІЮ

Ваші батьки — звичайні люди. Вони мають «сильні сторони» і недоліки, щось вміють робити добре, а чомусь ніколи не навчаться. Так само як і ви.

Перестаньте очікувати від них ідеальності. Визнайте, що вони мають право бути такими, які вони є, і не зобов’язані відповідати вашим уявленням про «гарних» батьків.

ПОЧНІТЬ ПОВАЖАТИ ВИБІР БАТЬКІВ

Повага у відносинах з батьками — згода з усім, що вони роблять. Без надмірних емоцій, бажання рятувати, мститися чи «виправляти» наслідки їхніх вчинків.

Якщо ви говорите собі «так, я поважаю їхнє право жити так, як їм хочеться», а самі відчуваєте сором, роздратування чи провину за невтручання — ви не відділилися від батьків. Усвідомте, що з більшістю ситуацій вони впораються без вас, а якщо потрібна буде ваша допомога — попросять про неї.

ПЕРЕСТАНЬТЕ ВІДЧУВАТИ ПРОВИНУ

Дати вам життя — вибір ваших батьків, не ваш. Він не повинен викликати у вас почуття провини перед ними та бажання «віддати борг».

Не намагайтеся віддячити їм своїм власним життям, вашим батькам це не потрібно. Ви не відокремитеся від них, аж поки не усвідомите цього. Будьте щасливими й дозвольте бути щасливими батькам.

Відділення від батьків — це не про жити окремо і стати економічно незалежними від них. Відділення — стати незалежними емоційно. Це глибинний процес, через який доводиться пройти більшості з нас. Вчимося робити це так, аби не травмувати ні себе, ні батьків.

Більше про це читайте у нашому матеріалі Открыть/Комментировать

2021-11-04 12:16:10 Шалені гопники обіцяють в п’ятницю на Подолі «хрестовий похід проти наркоманів».

Зберігайте спокій, але будьте обережні Открыть/Комментировать

2021-11-02 17:21:07 КЕТКОЛІНГ — ЦЕ НЕ КОМПЛІМЕНТ: відповідаємо на вуличні домагання

Вони можуть набувати різних форм — свистіння вслід, киць-кицькання, пропозиції знайомства та недоречні принизливі фрази, які, на думку деяких чоловіків, «мріє» почути на вулиці від незнайомця кожна жінка.

Реагувати на кетколінг можна по-різному — давати відсіч, ігнорувати, втекти врешті-решт. Головне — потурбуватися про власну безпеку й відразу дати зрозуміти «залицяльникам», що вам ЦЕ НЕПРИЄМНО і ви не маєте наміру грати з ними у запропоновану «гру». Більше про це ми писали ось ТУТ.

Сьогодні ж розповідаємо, як можна відповідати на вуличні домагання, якщо ви все ж вирішили це зробити.

Кетколінг — це не компліменти. Це вуличні домагання, що травмують жінок та змушують їх відчувати себе у небезпеці кожного разу, коли треба вийти на вулицю. З ЦИМ ПОТРІБНО БОРОТИСЯ. Открыть/Комментировать

2021-10-28 16:21:11 ОСОБИСТІ КОРДОНИ: як вони виглядають та чому важливо їх відстоювати?

Уявіть собі будинок, двері якого відкриті настіж, і кожен може туди зайти, походити по кімнатах, забрати цінні, дорогі вам речі. Уявили? Так само й з особистими кордонами. Вони здаються невидимими, але саме вони — запорука того, що ніхто не вторгнеться до нашого особистого й не чіпатиме його.

Поняття «особисті кордони» позначає певну умовну межу між вами та тими, хто вас оточує. Саме вони оберігають ваше внутрішнє «Я», ваші цінності та принципи.

Як виглядають особисті кордони? Пояснюємо на кількох простих прикладах:

Приймаючи рішення, ви не намагаєтесь комусь догодити, а робите те, чого ХОЧЕТЕ ВИ.

Ви не говорите «ТАК» тоді, коли хочете сказати «НІ».

Ви НЕ ВИПРАВДОВУЄТЕСЬ і НЕ ВИБАЧАЄТЕСЯ тоді, коли не зробили нічого поганого.

Ви НЕ ПОГОДЖУЄТЕСЯ з думкою більшості, якщо вона не співпадає з вашою.

Ви говорите, що ВАМ НЕПРИЄМНО, тоді, коли вам неприємно.

Ви НЕ ВІДЧУВАЄТЕ ПРОВИНИ, відмовляючи.

Будьте вільними у своїх рішеннях й поглядах, турбуйтеся про власний спокій та внутрішній світ. Вибудовуйте особисті кордони там, де вони потрібні.

Про те, як робити це у стосунках — читайте у нашому матеріалі Открыть/Комментировать

2021-10-26 16:20:46 СЕКС ≠ ЛЮБОВ

Розпочався тиждень поінформованості про асексуальність - час, коли ми дізнаємося більше про асексуальних людей та руйнуємо стереотипи про те, що здорові щасливі стосунки неможливі без сексу.

Про те, що таке асексуальність і який спектр асексуальних ідентичностей існує, можна почитати ТУТ.

Про життя асексуальних людей та їхні стосунки з іншими - у нашому матеріалі.

Позбавляймося дурних стереотипів і цінуймо різноманітність! Открыть/Комментировать