Невідомо, на якому рубіжі вийде зупинити ворога. Якщо він зумі | Vae Victis 🇺🇦✙

Невідомо, на якому рубіжі вийде зупинити ворога. Якщо він зуміє захопити Бахмут, вимусивши українські підрозділи відійти, це моментально перенесе бої в сусіднє м. Часів Яр, що спричинить його руйнування. Покращиться й оперативне становище ворога — він зуміє сконцентрувати сили на охоплення Торецька з півночі, намагаючись вийти до Клебан-Биксьского водосховища, та на охопленні Сіверська з півдня та заходу. В цьому й полягає важливість Бахмута — через неможливість лобового штурму він надійно прикриває собою сусідні населенні пункти й примушує ворога до небезпечних та довготривалих охоплень по навколишнім селам. Сили оборони використали це місто для стримування ворога від реалізації його загарбницьких та геноцидальних планів, істотно виснажив його та завдавши важких втрат — тепер на себе цю ношу можуть перейняти наступні міста на шляху ворога, за бажання руйнування котрих він буде вимушений платити своєю кров'ю до його повного та невідворотного краху.

Стримування — справа невдячна. Довготривала оборонна операція, постійні ворожі штурми, низька пріоритетність напрямку, болісні відходи з позицій, котрі не виходить утримати, та тіла побратимів, що не виходить забрати. Замість лавр переможців після успішного наступу — сирі шанці на околиці знищеного селища. Й втома. Але не тільки це — є дещо ще.

Стримування — справа найсвятіша. Зло не буває слабким — воно схильно до розростання. Беззаконний ворог, що хотів знищити якнайбільше українських міст, ламає зуби об сталеву впертість українських захисників — звичайних людей, багато з котрих не могли уявити, на що їх очікує — що стали святим щитом, котрий утримує диявольське зло від його прагнення проникнути в кожне українське місто, будинок та сім'ю. Їх слава не знає меж та навіки викарбувана золотом в історії людства, а їх боги завжди будуть посміхатися їм — живим, пораненим та загиблим.

Ми маємо ніколи не забути цього. Ніколи.