Бахмут: «утримувати не можна полишити». «Так, тайна беззаконн | Vae Victis 🇺🇦✙
Бахмут: «утримувати не можна полишити».
«Так, тайна беззаконня орудує вже тепер. Лише тепер є той, хто його стримує [...]» — друге послання до Солунян, 2:7
У другій половині серпня ворог досяг східного в'їзду в м. Бахмут. Формальність, котру ворог використовував для створення уявності скорого падіння міста — "бої вже на вул. Патриса Лумумби!" писали всі російські пропагандисти. Передчасне святкування перемоги — погана прикмета, котру росіяни порушували всю війну, й котра знов зіграла з ними злий жарт — бої на цьому самому місці відбувалися ще три місяці. Тим не менш, битва за Бахмут розпочалась ще тоді — й стала однією з найдовших та найкривавіших битв за місто в цій війні.
Ворог рухався повільно. Надзвичайний спротив Сил оборони не давав йому вільно просуватися як всередині міста, так й в його околицях — він стікав кров'ю за кожен пройдений метр, кожну посадку, кожне маленьке селище за містом та за кожну вулицю міста. Здавалося, що це може відбуватися безкінечно — можливе падіння міста вже починало сприйматися як одна з недосяжних релігійних есхатологічних подій, наближення до котрої безкінечно сповільнялося по мірі безкінечного руху в лінійному часі. Втім, ворога так і не було зупинено — протягом півроку він знаходив все нові й нові людські резерви, не припиняючи тиск на Сили оборони й вимушуючи їх відступати крок за кроком все далі.
Врешті, ми опинилися в кінці лютого. Гарнізон міста підійшов до краю — відступати вже майже нікуди. З півдня ворог підійшов до с. Іванівського та почав загрожувати трасі на Константинівку. В той же час, з півночі було втрачено м. Соледар, що призвело до каскадного падіння сусідніх населених пунктів — Підгороднього, Благодатного, Красної гори та Парасковіївки. Противник закріпився на трасі на Слов'янськ та зайшов в місто з півночі. Бахмут потрапив в кліщі.
Відступати вже майже нікуди. Ворог продовжує охоплювати місто, намагаючись взяти с. Берхівка та Ягідне, залишивши гарнізону міста вже досить вузький коридор на Часів Яр. Якщо він продовжить звужуватися, то перестане бути безпечним, й для уникнення оточення Сили оборони будуть вимушені покинути місто. Для запобігання цьому сценарію необхідно контратакувати та відкинути ворога від тих позицій, що він встиг зайняти, проте одному Богу відомо, чи вийде це зробити.
