Як спостережливість покращує якість життя Проходжу навчання | записки уляни

Як спостережливість покращує якість життя


Проходжу навчання по коучингу, де викладачка дала цікаве домашнє завдання: протягом тижня носити на собі роль спостерігача. О, на ізі — подумала я і без зайвих думок пішла у свій день. Не пройшло і доби, як завалила таке просте завдання.

Виявляється, спостереження вимагає активізації великої кількості внутрішніх ресурсів, особливо уваги та мислення. Щоб бути присутнім у процесі робочої наради чи споглядати за пташками, треба неабияка концентрація (як мінімум, не відволікатися). Проте результат цих зусиль має дуже важливий аспект.


Спостереження — це метод дослідження, який полягає в навмисному і цілеспрямованому сприйманні певного обʼєкта (від явища до іншої людини, ба навіть себе).

Нам знайома ця роль з дитинства. Щоб вижити, ми навчилися спостерігати, всотувати кожен біт інформації навколо. З віком наш мозок все ліпше спрощує, узагальнює, стереотипізує, щоб економити ресурс (ми вже вияснили, що спостереження дуже тягне ментальну зарядку).


У певний момент життя ми одягаємо на себе інші ролі, що “добре” працюють у соціальному оточенні та не вимагають багато енергії. Їх вдало описав Стівен Карпман в 1968 у своїй моделі взаємин між людьми у вигляді трикутника. Трикутник формується із трьох ролей: жертва, контролер-диктатор, рятівник.

Жертва постійно когось у чомусь звинувачує, живе стражданнями, мучається. Контролер-диктатор критикує жертву, відчуває тягар відповідальності, від чого завжди втомлений і роздратований. Рятівник жаліє жертву, злиться на контролера і при цьому втішає себе місійністю благородної справи.


Ми крутимося між ними більшість дорослого життя. Залежно від ситуації і того, з якої позиції до нас говорять, реагуємо відповідно: на нас кричать — ми жертва, захищаємо — рятівники, самі відчитуємо когось — контролери-диктатори.

Це своєрідна пастка, навіть цикл, що жахливо виснажує, заганяє у глухий кут. Цю гру з нульовою сумою можна припинити лише вийшовши із трикутника. Якраз тут варто звернутися до знайомої ролі спостерігача.

Перехід у мета-позицію допомагає краще переживати моменти фрустрації та стресу. Спостережливість навчає нас бути повністю присутніми, неупередженими, відкритими та вільними від обмежень. Спробуйте день бути активним слухачем без вмикання оцінки. Впевнена, отримаєте неминучий інсайт.


Слава Україні
щиро, @uliananotes