annietsukanova

2022-05-28 10:39:36 Час для лонгріду. Так, з самого ранку. І я не скажу, що в голові багато думок, які хочеться виписати, але я так давно не ділилася чимось великим, давно не підписувала фотографії тоннами букв розташованими в більш менш логічному порядку, що здалося, ніби якась частина мене відпала.
Насправді, дуже багато частин мене відпало, але останнім часом приглядаюся уважно що саме мені було важливим до війни, що саме було справді моїм.
І помітила що все зводиться до кількох речей. Пошук всередині себе незламних опор та знайомство з собою у різних проявах та відчуття причетності, відчуття, яке з‘являється, коли люди діляться з тобою, коли і ти у відповідь віддаєш частинку своєї енергії.
Але ці питання не можливо аби підіймалися доки головною ціллю в житті є виживання. І це окей. Бо не можливо помічати бога всередині себе, бути вдячним чи ще якась така лабуда, коли змушений бити, бігти, завмирати.
І ось в мене знову почалося не лише знайомство з собою та вигулювання різних моїх проявів з різними людьми, але й відчуття власної сили. А це значить одне - я справилася. Я не розвалилася десь на середині шляху, коли все що хотілося - залізти під ковдру і ніколи більше не вилазити, коли події закручувалися з такою швидкістю, що я стояла посеред цього всього, закривши очі руками і відмовлялася вірити в те, що мого попереднього життя не буде. Я це зробила. Я пережила і не зламалася. А що зробила одна жінка - зможе кожна. Открыть/Комментировать

2022-04-30 00:49:06 Перед початком війни було дуже багато підвішених станів.

Мої друзі віддалялися, хоча я так довго будувала відкриті та майже сімейні стосунки з ними. Я була десь посеред вирішення того, що буду робити далі, планувала йти вчитися на тілеску та ароматерапію, коли повернуся (викладачка одна в Дніпрі, а інша в Рівному, і я навіть десь на 20 відсотків розглядала ймовірність туди переїхати на період навчання).
Я тільки здобувала нову опору в стосунках і закрила велику особистістну кризу. А ще я тільки-но почала мовний англійський клуб (я чомусь так і не запитала в них, чи все окей і всі живі-здорові, зроблю це як допишу цей текст).
Війна закрила абсолютно всі питання. І не просто закрила, а найбільш радикальним способом.
Друзі просто відпали, бо в кого мало того що свої тривоги, які він, як думає, не може розділити, бо його не зрозуміють, так і дійно я не розумію їх, а вони мене. Спілкуватися на відстані якось зовсім не виходиьь. Деякі не пишуть, деякі ховаються за показовими позитивними повідомленнями, деякі ні разу не запитали а як власне мені.
Замість того аби думати про якісь курси і переїзди, я переїхала в Ляйден і працюю баристою.
Замість розмовного клубу - цілий день розмов англійською в кафе.
Єдине, з особистістної кризи всетаки вийшла і в стосунках все гармонійно.
Але замість тих старих питань про дружбу, самореалізацію та копання у собі тепер більш глибокі екзистенціальні питання про природу людей, власні цінності і чи вмирав би за них як ті, що полягли й поляжуть. Открыть/Комментировать

2022-02-14 23:08:34 Дуже прикольний джазовенький хіп-хоп



Открыть/Комментировать

2022-01-31 16:24:10 Открыть/Комментировать

2021-12-31 18:58:52 Розбираючи архіви наткнулася в замітках на цей текст написаний дійсно в таксі десь в Янгоні, чи Бангкоці, а може в Хошеміні

Відкриваю очі, які довго були прикриті рукою, ховаючись від пекучого і місцями навіть спопеляючого сонця. Все розпливається, а в голові єдина думка - де я?
Дні змінюють один одного з неймовірною швидкістью. Змінюються місця і люди, але дорога - єдине, що залишається незмінним. Вона тягнеться немов павутина зі стелі готелю, в якому ми якось зупинялися. Хм, де ж то було? Бангкок? Янгон? В голові все так сплуталося, що й не думаю, що колись мені вдасться все згадати. Залишаються тільки відчуття і картинки перед очима, ніби кадри з порізаної кіноплівки.
Таксі зупинилося. Невже ми на місці?
Аеропорт. Прохолода. Метушня. Натовпи снують в пошуках чогось. Вони заламують руки в очікуванні і якось підсвідомо бояться усього, чи то масштабів, чи цих високих стель та скляних поверхонь. Вони готуються до огляду і перевірки документів, як до колоноскопії.
Хочеться закрити очі, відкрити і опинитися на місці. Але очікування насідає наді мною і я просто корюся цій течії.
Чекаю, спостерігаю, блукаю від гейту до гейту.
Ще 10, 20, 45 хвилин і я буду там, в небі , чекати еще 30, 15, 5 хвилин аби приземлитися і чекати далі. А, власне, чого я чекаю? Як грім серед ясного неба приходить усвідомлення того, що життя швидкоплинне (роблю собі зауваження про те, наскільки це кліше) що ось зараз я сижу тут і будь ласкава, радій усьому. Але якою чудовою ця думка не була б, вона важко зживається з реальністю. І я все так само сижу і чекаю, злегка похитуючи ногою в такт думок.
В туалкті довго стою перед дзеркалом і роздивляюся втомлене обличчя. Очі великі і якось дивно дивляться на світ, ніби в них застигло питання.
Губи розслаблені, готові в будь-який момент розплистися в натягнутій посмішці і промичати вітання на невідомій мові, смутно здогадуючись, що воно означає.
Час освіжитися і я тру обличчя водою. Хотілося б аби вона була льодяною і освіжила думки. Похапцем пригладжую одяг, трохи помятий і засалений з дороги. Я знаю, що зараз це не особливо щось виправить. От би дістатися якнайшвидше готелю, прийняти душ і розтягнутися на ліжку. Открыть/Комментировать

2021-12-12 15:03:02 Открыть/Комментировать

2021-12-11 23:33:04 Окремий респект цим джазовим альбомам Открыть/Комментировать

2021-12-11 23:32:32 Топ альбомів 2021.
Було багато джазу, більше ніж будь-коли.
Окремо найбільш заслуханий трек, який не ввійшов в топ альбомів Lana del Rey - Dealer. Здається, можу слухати його вічно.
Цього року в нових релізах помічаю те, що раніше не цінувала, пізнаю себе якось інакше через музику Открыть/Комментировать

2021-11-29 22:34:41 Открыть/Комментировать

2021-11-29 22:31:02 Спочатку хотіла зробити топ альбомів цього року, але спершу зроблю топ рекомендацій від друзів
Robohands - Green
Jesca Hoop - Stonechild
Sven Wunder - Wabi Sabi Открыть/Комментировать