2024-05-03 10:08:34
Туреччина ввела ембарго проти Ізраїлю: Ердоган і зовнішня політика як інструмент утримання владиТуреччина припинила будь-яку торгівлю з Ізраїлем на фоні війни Ізраїлю проти ХАМАС і запланованої країною операції в місті Рафах, яка загрожує стати найбільш кривавою з жовтня.
Туреччина вимагає від Ізраїлю забезпечити безперебійний потік гуманітарної допомоги до Гази. 2022 року товарообіг між країнами складав майже 9 млрд доларів (пік), 2023 - 6,8 млрд. Левова частка - це експорт Туреччини. Крім того, до Туреччини з Ізраїлю 2022 приїхало 700 тисяч туристів.
Торговельне ембарго стало наступним етапом обмежень щодо Ізраїлю, перші хвилі було введено ще в листопаді 2023. До того, 1 травня, Туреччина вирішила приєднатися до позову, який ПАР ініціювала в суді ООН. Нагадаю, Південно-Африканська Республіка звинувачує Ізраїль у геноциді палестинців у Газі.
Як відповідає Ізраїль? Для початку, Ісраель Кац, міністр закордонних справ, назвав Ердогана диктатором, який порушує інтереси турецького народу і бізнес-спільноти. Крім того, бізнес-спільнота Ізраїлю вимагає ввести захисні мита від імпорту з Туреччини.
Які цілі переслідує Ердоган? Продемонструвати себе захисником ісламу і мусульман в усьому сунітському ісламському світі. Тут він намагається скористатися тим, що Саудівська Аравія і Єгипет, два традиційних головних авторитети регіону, займають дуже обережну позицію щодо війни в Газі.
Але титул “головного захисника ісламу”, як і титул “лідера тюркського світу” Ердогану потрібні виключно,
щоб посилити свою підтримку у консервативного електорату у Туреччині. Бо останні вибори - місцеві - для його партії склалися погано. І треба консолідувати електорат.
Загалом, турецько - ізраїльські відносини стали жертвою політичного курсу Ердогана (переважно) і Нетаньяху (частково). Туреччина і Ізраїль
були надійними союзниками один для одного з кінця 50-х до середини 00-х, більше 50 років. Але правління Ердогану, яке було право - консервативним повротоам з елементами ісламізації правління Нетаньяху, яке теж було право - консервативним поворотом і передбачало конфронтацію замість діалогу з палестинцями зробили свою справу.
Хоча політична риторика Ердогана до Ізраїлю (особливо на фоні початку блокади Гази) була пасивно-агресивною, але навіть в перші роки його правління країни продовжували розвивати економічні і політичні контакти. Та коли 31 травня 2010 року турецьке судно “Маві Мармара” з гуманітарним вантажем для сектору Газу було захоплене ізраїльськими військовими, Туреччина відкликала свого посла і риторика Ердогана стала ще більш агресивною.
Що дуже подобалося його електорату. Наступна хвиля конфронтації сталася, коли Трамп визнав Єрусалим столицею Ізраїлю, що до того лишалося питанням дипломатичної невизначеності. 2021-2023 Туреччина і Ізраїль при посередництві США спробували налагодити стосунки. Турецький посол повернувся до Ізраїлю.
Але початок війни з ХАМАС відкотив все до найнижчого рівня з заснування Держави Ізраїль. В підсумку, зруйнувавши торговельні стосунки з Ізраїлем
, Ердоган завдав значного удару по іміджу Туреччини як надійного економічного партнера, особливо в Європі і США. Крім того, такий радикалізм турецького президента не викликає захвату у поміркованих лідерів регіону - ОАЕ, Кувейту, Саудівської Аравії і Єгипту.
Для України цей урок теж доволі показовий:
покладатися на турецького президента як гаранта будь-чого і посередника майже у будь-чому треба ДУЖЕ ОБЕРЕЖНО. Адже чим далі буде до кінця його каденції, тим більше його проблемою буде збереження поточного режиму, пошук “спадкоємця” і посилення підтримки консервативного електорату. А це відкриває поле для дуже специфічних політичних ігор. В економіці - вже. А зараз - і у зовнішній політиці.
Такі справи. Підписатися на Богданова
22.6K views07:08
Ш
