Понад два місяці тому разом із керівництвом НАПНУ, НАНУ, наро | Сергій Шкарлет
Понад два місяці тому разом із керівництвом НАПНУ, НАНУ, народними депутатами України, науковцями, освітянами, громадськістю та міжнародними партнерами за круглим столом говорили про вплив війни на результати навчання.
Порушували питання щодо якості надання освітніх послуг у реаліях війни, згадали про динаміку результатів навчання здобувачів освіти і, звичайно, говорили про освітні розриви та причини, через які вони виникають. Саме тоді Державна служба якості освіти презентувала результати дослідження щодо якості організації освітнього процесу в умовах воєнного стану, з якими можна ознайомитися за посиланням.
Проаналізуймо. Освітні розриви, так чи інакше, має кожен учень.
Наприклад, пропустивши декілька уроків через певні обставини, дитина спостерігає певну втрату знань і розрив у порівнянні зі своїми однокласниками. Або ж візьмемо канікулярний період. Недарма, повертаючись до навчання, перші уроки спрямовані на повторення вивченого матеріалу.
Освітні розриви — це не лише певні прогалини в опануванні освітньої програми. Це й низка ще декількох факторів, які мають значний вплив на процес засвоєння матеріалу і формування компетентностей. Це і психоемоційний стан дітей і вчителів, формат навчання, методи та підходи у подачі матеріалу вчителем, зацікавленість самої дитини, співпраця між школою і батьками.
Як я неодноразово вже казав, ми повинні навчити дитину вчитися. Разом із вчителями, батьками й самими дітьми маємо зробити усе можливе, щоб наші діти надолужили пропущене, виправивши прогалини у знаннях.
Освітні інституції повинні об'єднатися для досягнення єдиного результату. Університети і школи мають розпочати співпрацю так званого “соціального волонтерства”, де студенти-педагоги зможуть стати на допомогу вчителям і разом з дітьми надолужити втрачене. А найголовніше для кожного з нас — навчитися підтримувати та радіти успіхам і досягненням інших.
Освітні розриви — це не трагедія. Проте до їхнього подолання варто підійти свідомо і відповідально. Адже найбільший патріотизм сьогодні — це професіоналізм. Професіоналізм наших вчителів, які навчили й виховали таку сильну і єдину націю, професіоналізм наших дітей, які своїми знаннями та вміннями неодноразово вражали увесь світ.
Не варто недооцінювати наших дітей. Сьогодні вони продемонстрували всьому світу, що, попри найскладніші та найважчі життєві обставини, вони продовжують вчитися. Продовжують гідно долати будь-які виклики. Українські діти — свідомі, відповідальні, талановиті. Ними пишається Україна, ними захоплюється увесь світ.
Укотре хочу подякувати колегам — вихователям, вчителям, викладачам — за героїзм, міць і єдність. Саме освітяни виховали націю нескорених.
Тримаймося!
Ми — сильні!
Ми — Україна!
