2020-12-10 04:27:41
Я люблю котів. Не через те, що вони пухнасті, мурчать чи ще щось. Вони заслуговують мою повагу тим, що не знають що таке відчай, не знають як це - перестати рухатись далі.
Дика природа надала йому шанс померти одразу при народженні як деякі його брати і сестри. Їх заживо зжерли блохи, коли вони ледь-ледь відкрили очі. Ще декількох, кого не сжерли, пізніше вбило при обстрілі. Потім настали холодні осінні ночі, де за чотири години доросла людина замерзає вщент. А він там 24 години на добу. Навіть зараз, в зимку. Він не має права шось обирати, він взагалі не знає шо таке право обирати. Єдине, що він може - знайти їжу або клянчити її у морпіхів, грітись там де тільки зможе, точніше там де знайде і максимально довго продовжувати своє, і так коротке, життя в умовах, де рік за два. Війна для нього і є мир. А миру в нашому розумінні для нього просто не існує.
Народжений на нулі - загине там же, так і не здавшись.
2.0K views01:27