Як прорватися в оточене місто, а потім вирватися із нього.
«... і я нарешті бачу батьків. Мама перебирала картоплю і одразу мене не побачила. А тата я сама спочатку навіть не впізнала — довга борода, якась брудна шапка і штани. Тут вилітає моя менша сестра і кричить: “Ура! Даша приїхала. Тепер ми врятовані!” Тоді вже й мама повертається, бачить мене і починає плакати та в розпачі кричати, нащо я сюди приїхала. Обійнялись, заспокоїлись, сіли і почали думати, що робити далі».
