​#рецензія Кривава веселуха: рецензія на фільм «Загін самогуб | Ні дня без кіно

​#рецензія

Кривава веселуха: рецензія на фільм «Загін самогубців: Місія навиліт»

«Загін самогубців» Девіда Еєра критикували за дитячий рейтинг, злиту кінцівку та жахливого антагоніста. Цього разу екранізацію коміксів про команду лиходіїв зі всесвіту DC доручили Джеймсу Ґанну — улюбленцю студійних босів, критиків і глядачів, який подарував нам успішних «Вартових галактик». Чи вдалося постановнику зробити фільм «Загін самогубців: Місія навиліт» таким же цікавим і драйвовим?

Агент розвідки Аманда Воллер знову збирає групу небезпечних злочинців для секретної місії. Шанс вижити — мізерний, але ж лиходіїв нікому не шкода.

Загін з оригінальної стрічки повертається не в повному складі, але поява нових героїв сповна компенсує втрату старих. Щоправда, багато хто з них не протягне й треті хронометражу, адже «Місія навиліт» отримала рейтинг R (18+), на який нарешті зважилася студія. А отже цього разу безкровні поранення під час бою замінили на епічне й криваве насилля у найкращих традиціях морталкомбатівських fatality і brutality. Якщо герою стріляють в голову, то ми бачимо рештки від його черепа й мозку, якщо штрикають ножем — то кров заливає все довкола. Дитячий садок закінчився.

Джеймс Ґанн отримав повну свободу в роботі над «Місією на виліт». Крім режисури, він звісно ж попрацював над сценарієм. Ґанн був не першим кандидатом студії, до нього над проєктом працювали інші сценаристи. Але постановник вирішив зробити все по-своєму, і чудово, що завдяки портфоліо у Marvel йому дозволили робити, що завгодно.

Ґанну залучив до зйомок його друзів з «Вартових Галактики» та багато інших зіркових постатей (хоч і у невеликих камео, проте яких!). Говорячи про героїв, режисеру вдалося не тільки добре розкрити характери головних членів Загону, а й створити хімію всередині команди. Титул «найчарівнішого лиходія» з легкістю завоював Ненуе, також відомий як Кінґ Шарк. Сцени протистояння Миротворця (Джон Сіна) й Бладспорта (Ідріс Ельби) — одні з найкумедніших в фільмі. Харлі Квінн (Марґо Роббі) продовжує утримувати планку гумору й фірмового безумства.

Крім словесних перепалок і мозковишибальних бійок, Ґанн знаходить час і для зворушливих моментів. Їх небагато, рівно стільки, щоб додати трішки душевності кривавому атракціону.

Флешбеки — це чудовий прийом, яким, на жаль, нерідко зіпсувати фільм. На щастя, Джеймс Ґанн вміло й обережно користується цим інструментом, не зловживаючи ним.

Стрічка досить симпатична. Костюми, грим, графіка (Кінґ Шарк виглядає більш живим, ніж «комп’ютерна» Відьма з оригінального «Загону») виглядають чудово. Постановка бійок зроблена на високому рівні, а винахідливість смертей майже дотягує до вищезгаданого Mortal Kombat. Також у фільмі багато цікавих візуальних прийомів — від коміксних бекграундів до зйомок у відображенні предметів. Текстові вставки також додають коміксності стрічці.

Одна з сильних сторін Джеймса Ґанна — це робота над музикальним плейлістом. Для «Вартових Галактики» він склад добірку чудових пісень, які потім ми всі зберігали й слухали вже на своїх телефонах. Проте працюючи над «Місією навиліт», Ґанн явно не зациклювався на музиці. Ба більше — оригінальний «Загон», який явно надихався стратегією «Вартових», перевершив сиквел роботою над добором саундтреків.

«Загін самогубців: Місія навиліт» — це черговий успішний кінокомікс від Джеймса Ґанна. Йому вдалося врятувати команду лиходіїв в очах критиків, глядачів і студії, тому з впевненістю можна сказати, що далі буде.

P.S. Є сцена після титрів.

Трейлер: