Цей вірш я написала у 2016, коли по телевізору говорили про «П | Хроніки зникнення 🇺🇦

Цей вірш я написала у 2016, коли по телевізору говорили про «Перемир‘я».
Вірш знову актуальний і показує в першу чергу мені, чому ніякі перемир‘я не є прийнятними, адже навіть Перемога не поверне усіх втрат наших.

Проте Перемога — це єдиний варіант закінчення цієї війни для нас.

З днем незалежності, любі Люди.
Бережіть себе, будь ласка, адже війна закінчиться, а ми — ні.

— «Перемога»

хтось вийде і скаже кінець війні
ніхто не програв і не переміг
на згадку залишаться діри в стіні
ообстріляні цвинтарі й клапті доріг

покірно роками чекатимеш тих,
хто йшов крізь вогонь і поля повні мін
і списки померлих, і списки живих
не раз зазнаватимуть правок і змін

зозулі куватимуть братським могилам,
кінцівки фантомні будуть боліти,
і кров перемішану з порохом-пилом
ще довго не вдасться зі шкіри відмити

ще довго здригатимешся від салютів
і виспатись зовсім не матимеш змоги
і плакатимеш від безсилля і люті
коли говоритимуть про перемогу

та вийдуть і скажуть «кінець війні!
ніхто не програв і не переміг…»
ховатимеш мовчки своїх ти синів,
кургани-могили вкриватиме сніг