Лицарство майже на 100 відсотків складається з язичництва. Так, те саме лицарство, яке було мечем християнства й боролося з язичниками, так, саме воно. Те, що, власне, християнство складається з язичницьких практик - то вже інше питання, але от лицарі - це прям ващє. Давати ім'я своїй зброї - дохристиянська традиція, так само як і обирати в захисники якогось окремого святого (бога), освячувати зброю, молитися перед боєм, тягти з собою до бою релігійні символи тощо. І це не дивно, враховуючи, що саме лицарство - це розвиток та еволюція такої звичайної традиції, як дружина вождя-язичника.
