Красивое

2022-11-15 19:36:16 Мошковський Открыть/Комментировать

2022-11-14 16:58:35 Солдат "Ракета"
автор Андрій Єрмоленко Открыть/Комментировать

2022-11-14 09:21:07 Открыть/Комментировать

2022-11-13 15:44:16 дні йдуть за спину. липнуть до твого хреста.
час розділили на мертвий і той який не настав.
значить комусь так треба. значить так хоче хтось.
до всього що відбувається можна додати 'ось':
ось уже збляклий жовтень. ось твої руки стерті.
ось якийсь юний автор пожартував про смерть.
ось тобі сотня друзів. два нулики і один.
коли тобі кажуть 'ти сильний' ти знову стаєш слабким.
ось ти сходив на цвинтар. виплакався в рукав.
ось ти в молитві славиш того що все забрав.
ось твоя сотня друзів ділить тебе на всіх.
коли тобі кажуть 'тримайся' ти просто валишся з ніг.
ось уже холодно й вітряно. ось і зігрітись ніц.
ось ти боїшся вечора. я вже мовчу про ніч.
ось тебе вчить як жити сотня і ще одна.
коли тобі кажуть 'всміхнися' ти хочеш послати на.
ось твій будинок. стеля. чорний квадрат зі стін.
всі кого хочеш набрати це дев'ять один один.
ось ти виходиш на вулицю. осінь. супокій. дим.
ось ти стоїш розгублений. кажеш собі 'іди'.
Igor Astapenko Открыть/Комментировать

2022-11-12 23:48:36 Песня херсонских партизанов!

Открыть/Комментировать

2022-11-12 17:00:38 Мені із дому передали дім,
Котячі вуса, квіти з підвіконня.
Дім плакав, що в розлуці ми із ним.
Не плач, мій доме. Стрінемось в Херсоні.

Він плакав, що довкола бур‘яни,
Паркан упав, орнамент вицвів грецький,
Що все мене чекає він з війни.
Не плач, мій доме, стрінемось в Донецьку.

Він згадував дитячі голоси,
Він мовчки плакав і мовчанням мучив,
Не дорікав, нічого не просив.
Не плач, мій доме, стрінемось у Бучі.

Він плакав, що його уже нема,
Що тільки злива на фундамент хлюпа,
Що день і ніч навколо лиш пітьма.
Не плач, я повернуся в Маріуполь.

Не плач, цей наш багряний листопад
Не буду дарувати я нікому.
Не плач, я поверну тебе назад,
Мій доме. Поверну тебе додому.

Людмила Горова Открыть/Комментировать

2022-11-11 23:23:14 жінка, яку одного разу повітряна тривога застала у ванні, найбільше боялася померти ось так - без трусів, голою, з мокрою головою та неголеними ногами.
боялася, що рятувальники, які діставатимуть її з-під завалів, побачать її біле (кілька років без відпустки і моря через пекельну роботу) тіло з виразним целюлітом на стегнах і м'яким обвислим животом, який вона навчилася втягувати коригуючою білизною, і подумають: "ну хто ж так готується до смерті, могла хоча би схуднути й кілька місяців у спортзал походити, ну".
боялася, що сусіди, яким пощастить вижити, стоятимуть біля руїн і обговорюватимуть її облізлий манікюр і відрослі сиві корені волосся. а бабця, яка завжди бризкала слиною їй у спину, коли вона, щаслива і трохи п'яна, випурхувала з великої чорної машини і легенько махала водію пальчиками на прощання, скаже: "невже не можна було подумати передчасно, як ти виглядатимеш на тому світі? моя Ірочка собі такого неподобства нізащо би не дозволила, царство їй небесне".
жінка відчайдушно боялася смерті, тому завжди вдягала на вулицю найдорожчу наймереживнішу білизну та найпраздничніший одяг. але купатися в одязі - це як мінімум тупо. тому ванна стала для неї недоступною розкішшю. швидкий душ за дві хвилини. слава бойлеру, гарячий душ. але що можна встигнути за дві хвилини? навіть тіло не встигає зігрітися і відтанути.
і в день, коли вона вперше здалася й залізла у ванну з пінкою, яка пахла океаном, тропічними фруктами і всіма просраними відпустками евер, її ненависть вихлюпнулась на підлогу й потекла до сусідів унизу, роз'їдаючи кахлі й бетон.
а жінці, яка завжди найбільше боялася померти ось так - без трусів, голою, з мокрою головою та неголеними ногами, було байдуже.
бо вона вже нічого не боялася. Тетяна Копитова Открыть/Комментировать

2022-11-11 23:23:00 Тетяна Копитова Открыть/Комментировать

2022-11-10 23:42:57 Євген Барабан,
«Наповнимо пакети «братухой»!» Открыть/Комментировать

2022-11-10 22:13:34 Oleksandr Grekhov Открыть/Комментировать