Історія про 400 маріупольських родин – працівників філії Адмін | Виктория Гриб

Історія про 400 маріупольських родин – працівників філії Адміністрації морських портів – які ризикують залишитися без засобів до існування, отримала алогічне продовження.

Нагадаю, через війну та загальну скруту на підприємстві призупинили дію трудових відносин. Фактично людей залишили без копійки в кишені. І тих, хто залишився, і – що найцікавіше – тих, хто зумів виїхати на підконтрольну Україні територію.

Міністерство інфраструктури у відповідь на моє звернення розводить руками. Мовляв, призупинення дії трудових договорів не тягне за собою припинення трудових відносин.

Але! Відшкодування заробітної плати на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Так-то воно так. Але в людей закінчуються кошти.

Причому йдеться про державне підприємство, яке мало б навпаки підтримати тих, хто у скруті, а не кидати напризволяще маріупольців, які пережили нищення міста окупантом.

Адміністрації морських портів України варто допомогти підлеглим «стати на ноги». А нині вони не мають навіть змоги зареєструватися як безробітні, адже офіційно трудовий договір із ними ніхто не розірвав.

Вважаю, в подібних випадках державі варто переосмислити ставлення до працівників, які вимушено опинилися в скрутних життєвих обставинах. Було б доцільно зберегти дві третини окладу працівникам філії або ж знайти їм альтернативну роботу на інших підприємствах.