Цей текст писався тиждень.
І я його ненавиджу. Кожне речення. Кожне слово. Кожну літеру. Навіть ці повтори слова «кожне» я ненавиджу.
Цей текст мав би бути про мій день народження. З легкою іронією, щодо 33-річчя напередодні Великодня. З ноткою ностальгії за безтурботним минулим. Та надихаючим висновком про майбутнє.
Але такий текст не написався. Іронія була пласкою. Ностальгія штучною. Висновок банальним. Я - лайно.
Проте не викласти текст сьогодні я не можу. Бо в день народження допис, теоретично, побачить більше людей. А це важливо. Бо треба збирати гроші.
І, чесно, я мрію про дні народження, коли нам не треба буде відкривати збори для військових. Але таке можливо лише в двох випадках:
1 Ми переможемо
2 Переможуть нас
Й дуже хочеться вірити у перший варіант. Тому у свої 33 я прошу вас підтримати збір на БпАК «Гор» для 2го інтернаціонального легіону України.
Буду вдячний за донат. Репост. Лайк. Коментар.
Банка ось
Обійняв
