Тримаю в руках Конституцію,
Святий – зі святих документ.
Наш Орлик, подібно Конфуцію,
Уклав їй в уста аргумент.
Довічно гонимий невірними –
Сам крицею став на віки.
Він бачив колись ще нас вільними,
А вийшло усе – навпаки.
Теорія є, а що практика,
Як нарізно небо й земля?
І хочеться Орлику плакати –
Почати б усе знов з нуля.
Служити б їй вірою й правдою,
І бути творінням Богів.
Та мати б всю владу над владою
Й не мати з Законом торгів.
Рука його сіяла істини,
Не мають в душі їх уми.
Між нами років далі й відстані...
Почуємо Орлика ми!
– Шостацька Людмила
