Для мене важливо бути видимим, адже моя гендерна ідентичність є частиною мене. Я знаходився у тіні декілька років, вдаючи з себе людину, що нічим не відрізняється від оточуючих. Майже ніхто з колег і нових знайомих не знали, що я - транс*персона. Спочатку я відчував себе спокійно, тому що можна було видихнути і нікому нічого не доводити більше, не відстоювати себе і своє ім'я щоденно. Проте з плином часу я дедалі сильніше відчував, що спілкування з людьми не може бути близьким і щирим, доки я приховую величезну частину свого життєвого досвіду. І що я не можу знати насправді, як до мене ставиться людина, доки я ховаю себе за ґрати. Так само як і суспільство не може знати, що ми не якісь міфічні істоти, що "захопили" Захід і зрідка з'являються в сюжетах на телеканалах, а що ми такі ж люди, ми серед них і ми також робимо свій внесок у життя країни та суспільства.
Лев, він, транс*чоловік
