2022-04-04 13:32:44
Вирізані щоки, побої та знущання. Каральні загони кадирова і вбиства заради втіхи. Житель Бучі розповівпро страшні дні в окупації.
"Здається було 2 березня. Я і ще десь 100 людей, серед яких були: діти, жінки, люди похилого віку, ховались в укритті, яке знаходиться в районі склозаводу (стєколка). Там було противоракетне укриття, яке мало двоє герметичних дверей.
Коли рашисти зайшли в місто, ми вже сиділи там. Але, майже відразу нас знайшли. За перший день вони зламали перші двері, а наступний вже стукали в другі. Ми зрозуміли, що в любому випадку до нас доберуться і прийняли рішення відкрити.
Перші військові рф, які зайшли до нас в укриття нікого не трогали. Дали нам своїх пайків і сказали не виходити 1-2 дня. Пообіцяли, що після зачистки нас відпустять.
Через два дня до нас зайшов вже інший загін. Ці теж сказали сидіти декілька днів і не виходити. Доки ми знаходились в укритті, на вулиці вже зібралось більше 50 одиниць техніки і дуже багато особового складу. Серед військових були: буряти, білоруси і росіяни.
На 6 день нас вивели на вулицю. Людей похилого віку, жінок з дітьми відпустили. Мене і ще 14 хлопців поставили на коліна і забрали телефони. Нас роздягли, почали шукати тату з націоналістичними символами (герби, руни і тп.). Не знайшли.
Хлопців в яких знайшли фотографії техніки, або якісь чати, які їм не сподобались, вбивали відразу. Комусь стріляли в бік і казали "это что бы домой не спешил".
Тих хто лишився в живих почали бити і питати "где тероборона? Где живут АТОшники?". Вони знали, що у нас немає ніякої інформації, але все одно продовжували нас бити. Було видно, що їм це просто подобалось. Вони отримували задоволення від цього процесу.
Після побоїв, до моєї голови піднесли автомат і зробили вистріл біля вуха, а потім вдарили прикладом по голові. В результаті нас відпустили. Із 15 хлопців лишилось 6. Я не міг повірити, що залишився живим.
Невдовзі після цього, ми побачили перші каральні загони кадирова. Це взагалі нелюди. 4 дня вони їздили і убивали всих, кого бачили на вулиці. Я спостерігав, як вони вбили дідуся, який просто сидів на лавці.
Ми кожного дня когось хоронили. Ложили тіла в ковш трактора, а потім коли вони не бачать, копали могили і відносили їх туди. Тих кого нам все ж вдавалось похоронити, були з простреленими потилицями, вирізаними щоками і другими слідами насильства."
2.4K views10:32
К
