Кіно як біографічна рамка, а також інструмент пізнання та взає | syg.ma

Кіно як біографічна рамка, а також інструмент пізнання та взаємодії з реальністю.

Автобіографічне есе Матвія Кащенка про кіно в якості однієї з рушійних сил в процесі онтологічного оформлення людини.

«Синкретична природа ритуалу зумовлює не лише його прикладну, гносеологічну та дидактичну ролі, а й (і не в останню чергу) естетичну. І в цьому сенсі своєрідний відгомін міфологічного минулого — взаємовідносини людини і кіно, яке як ніщо інше дає приклад особливого випадку: ситуації, коли час, місце і учасник дії під ту чи іншу мелодію здійснюють щось таке, що видається нам ідеальним. Згодом людина починає розпізнавати такі ситуації у своєму власному реальному житті. Коли під час прослуховування музики, прогулянки або чогось іще трапляється щось таке випадкове, щось настільки неочевидне, що на мить воно здається спланованим — настільки злагоджено й органічно все відбулося. Ця мить дарує людині специфічне терапевтичне відчуття, яке детально було описано Лосєвим у контексті вивчення концепту “доля” у стародавніх греків, а саме катарсичну насолоду від того, що відбувається, насолоду від набуття гармонії, зрозумілості світу та участі в ньому.

Тому я ніколи не розумів, як Сокуров може вважати кіно найнижчим видом мистецтва — навіть не мистецтвом, а ремеслом, апелюючи до відсутності чіткої термінології. Адже кіно — це ніби возз'єднання всього життєважливого назад у ритуал. Синкретизм, чуттєво зрозумілий навіть дитині. Немов повернення на далеку Батьківщину, на якій ти свідомо ніколи не бував, але все одно відчуваєш із нею невидимий зв'язок».
#sygma_uk #cinema

https://syg.ma/@dersuusala/fienomienologhichnii-aspiekt-pierieghliadu-filmu-avtobioghrafichni-shukannia

syg.ma — відкрита платформа, де всі можуть щось опублікувати. Точка зору редакції може не збігатися з позицією автор_ок.