2021-04-29 14:07:09
Марія Магдалина
Вона прийшла до гробу дуже рано,
Трохи світало, сад був ще пустий
І свіжа в серці ще горіла рана,
Як важко,що помер Друг Дорогий!
Душа змиритись з болем не хотіла,
Згадала знову все життя своє,
В гробниці мертве лиш лежало тіло,
«О як Христос Тебе недостає!
Я пам'ятаю день, коли Ти в Божій Силі,
Від демонів сімох мене звільнив.
І ось, тепер я тут,а Ти в могилі,
Невже для цього Ти родився й жив?
Ти радість дав мені, життя й спасіння,
Таким став близьким до серця мого,
Віднині Ти приречений на тління,
Чому так рано Ти пішов з життя Свого?
Чому Тебе торкнулось смерті жало
І місце поховання— оцей сад?
Адже Ти Богом був,, я бачила і знала,
Які Рука Твоя звершала чудеса!
Тебе ніхто не зможе замінити,
Бо тільки Ти даєш утіху і спокій,
Як я без тебе Боже зможу жити?
Як жити зможу у скорботі цій?
Перед очима хрест і Ти Розп'ятий,
О,скільки все Ти витерпіти зміг?..
і ось, принесла я до гробу аромати,
Схилюся знову до пробитих ніг»...
В думках таких Марія
І оніміла..Що це?Хто зробив?
Невже це диво якесь сталось,
Хтось каменя від гробу відвалив?
До своїх друзів побігла Марія,
«Тіло Учителя із гробу віднесли!»
Комусь Ісуса смерть йому мішала,
Вони до гробу разом з нею пішли.
і дуже дивно: гріб відкритий,
Нема Ісуса й пелени лежать.
Думки спливають:—Хтож то б міг тут бути?
Від подиву в них руки аж тремтять.
Не вірили ще і не розуміли,
Чому у гробі Господа нема,
Марія низько голову схилила
І безутішно плакала вона.
Ніхто її печаль не потривожив,
Враз чує, за спиною хтось іде.
«Хто це так рано в саду бути може,
Напевне садівник.Хай підійде!»
Марія Іісуса не впізнала,
«Чому ти плачеш?»— в неї запитав.
«У цій гробниці Господа не стало,
Скажи,де тіло ти Його поклав?».
Промовив Незнайомець їй «Маріє!»
і затремтіла...Що це?Сон чи яв?
Лише Господь так звати її вміє,
Невже це справді Він її назваа?
І сумніви усі враз позникали,
«Раввуні!»—й ласкава ця любов,
Перед Христом навколішки упала,
І радість серце наповняла знов.
Зосталось все позаду: хрест і муки
І стид і смерть і камінь і печать,
і ночі, що тягли часи розлуки,
Позаду все... і відійшла печаль.
Немає в щасті цім більше границі,
Рікою радість й тішиться душа.
В ранковий час, в саду, біля гробниці,
Марія Господа знайшла.
Ранок Пасхальний, Радості Ранок,
Кожен співає,хто спасенний Ним є,
А хтось і сумує, душа не радіє,
Можливо мій друже це серце твоє?
Встань! Ось у тебе Ісус за спиною,
Встань, як Марія в саду, обернись!
Знає Христос твого серця всі болі,
Ти перед Ним на коліна схились.
Живий наш Ісус!Він всім володіє,
Ім'я твоє також відоме Христу!
Тільки в Ісусі знайдеш ти надію,
Встань, оглянись, як Марія в саду!
Автор:Любовь Васенина,
Переклад:Ангеліни Ющук.
@stihi_christianski
3.4K views11:07
Х
