Чи я радію? Ні. Це безумовно добре, і краще пізно ніж ніколи, | Под ковром

Чи я радію? Ні.
Це безумовно добре, і краще пізно ніж ніколи, але... Минулого року була чергова кампанія за ратифікацію, яка вчергове ні до чого не призвела. Чому раптом це зробили саме зараз? Думаю, це жест для наших європейських партнерів, спрямований на збільшення підтримки - військової, економічної, гуманітарної - і на те щоб нам надали статус кандидату в ЄС.

А це в свою чергу означає, що тієї роботи, яка мала б бути зроблена після ратифікації Стамбульської конвенції, від змін у Кримінальному кодексі до публічних кампаній для населення ніхто робити не буде. Звісно, ті самі ГО та активістки, які більш ніж десять років лобіювали ратифікацію Стамбульської конвенції, будуть працювати над тим, щоб цього все ж таки досягти, але на це піде ще 10+ років.

Приклад - зміни в кримінальному кодексі законів щодо домашнього насильства та сексуального насильства. Зміни були прийняті ще в кінці президенства Порошенко, і ці зміни власне відповідали положенням Стамбульської конвенції. Досі про них не знають не те що громадяни, а навіть більшість поліцейських і адвокатів. Бо на загальну кампанію потрібні кошти яких у ГО немає.

Буду рада помилятися, звісно, але не вірю в це. Коли прийняли зміни до КК щодо сексуального насильства, я так раділа, що навіть заплакала, і зараз через кілька років очевидно, що не було там чому радіти. Пиздець як був так і залишився, вчителі гвалтують учениць, українськи громадяни пишуть до цих новин коментарі "самадуравинна"

Тож поки не буде змін на практиці, а не на папері, я не радію, вибачте.