Від особистого до глобального Від глобального до особистого | поезіят

Від особистого до глобального
Від глобального до особистого
Навіть мої друзі розбіглись
Просинаючись зранку мені хочеться знову заснути
Згасити цигарку з собою у попільничку
Яскраво згоріти при всіх
Щоб хтось це бачив
Хоча б десь залишитись і чимось
Про кимось я вже не прошу
Ба хто згадає і швидко забуде
Ніхто нічого не пам‘ятає
А ще кажуть один одному що пам‘ять
як у рибок
Такий дивний уривок
Але й він нікого не спровокує
А те все що спонукає
Всього навсього букви
Події до яких якщо і хтось має відношення
Воно нічого не варте
Вмирають усі
Навіть твій сусід на якого ти дивився з посмішкою
Загинув без твого відома
Він вірив в партію, в нього була ідея
Відданість іудея
Де я ?
Де ти ?
Нікого немає
Тут лише маленький клаптик паперу
На якому, як і колись, я намагаюсь вміститись
І якщо це хтось читає
То я живу і мій світ дихає на повну