Все нижче й нижче питання української безпеки опускається в сп | 1

Все нижче й нижче питання української безпеки опускається в списках тем для розгляду наших "західних партнерів". Скоріш за все вони просто втомилися: офіційні представники України та її уряд за час після Революції Гідності виявили реальну зацікавленість тільки в подальшому розкраданні державних ресурсів та кредитів, що неохоче кидалися з панського західного столу в обмін на грабіжницькі поступки – взяти хоча б той же "ринок землі". Як можна серйозно сприймати чиновників, що поводяться так, наче будують фінансову піраміду?

Звісно, при таких кермачах у владі, при відсутності чіткої національної позиції на міжнародній арені, мало хто буде звертати увагу на реальні загрози нашій країні. За інформацією Bloomberg, Німеччина не має наміру перекривати "Північний потік-2", навіть якщо Путін спробує використовувати трубопровід як геополітичну зброю.

І справді: чому потрібно погоджуватися на прохання сьогоднішніх представників країни, яку фактично усунули від переговорів? Та ще й таких, від яких залежить її територіальна цілісність. Дипломати ж навіть після такого фіаско як завжди будуть заспокоювати: це ж політика, дуже складна штука, Захід все ще з нами! При цьому повторюючи одні й ті самі помилки. Наприклад, постійні підписання декларативних договорів, де дуже розмазано прописані дії наших "партнерів" в разі нових агресивних кроків РФ. От і Ангела Меркель погодилася вжити заходів "на національному рівні" в рамках угоди 21 липня. Які саме будуть дії – не уточнюють.

Єдиними, хто з Заходу міг втрутитися в ситуацію та реально спинити цей спільний проект Німеччини та РФ, були США. І спочатку здавалося, що все йде як треба... Але якийсь старий маразматик послухав своїх бізнес-партнерів та вирішив розміняти безпекове питання Східної Європи на покращення відносин з Німеччиною. Навіть загроза подальшого збільшення не тільки впливу, а й вже території Росії не лякає "західних партнерів". Схоже, вони вирішили брати приклад з сучасної української влади – заробляти, поки є час.

Я ж особисто все більше схиляюся до думок, що висловлює АКС: основою будь-якої геополітичної програми є ми самі та те, як ми скористуємося нашим власним біополітичним, ресурсним та інтелектуальним потенціалом.
І саме внутрішня діяльність – те найголовніше, чому треба приділяти увагу. А про геополітику ми подумаємо потім.

Якщо вона взагалі знадобиться.