Доволі довгий час вже відчуваю сум і тугу. І це, звісно, норма | sNaked Diary #УкрТґ

Доволі довгий час вже відчуваю сум і тугу. І це, звісно, нормально. В мене скінчується "заряд", а тому не зважаючи на доволі хороші новини, емоційно я трохи в жопі.

Я, в принципі, людина яка відкладає все на потім. І проживання власних емоцій (особливо, якщо вони заважкі і недоречні) теж. Це все звісно сильно залежить від самих емоцій, їх інтенсивності і ситуації навколо. Іноді достатньо перенести свої переживання на години, а іноді є потреба відкласти все на місяці і навіть роки.

Я не думаю, що це дуже правильна тактика, але вона дозволяє мені залишатися максимально ефективною і діяльною у стресових і не безпечних ситуаціях. Здоровенним мінусом такого підходу є те, що "потім" може затягтися. Через зовнішні чинники, чи просто через не бажання закопуватися у власні почуття і намагатися їх "вивозити". Час плине, не прожиті емоції накопичуються і хуяк! Отримайте нервовий зрив, депресію, дерматит чи інші не менш цікаві речі. Або ні - спокійно живеш роками, а потім впадаєш в паніку від виду коробки з пластівцями в супермаркеті.

Тому зараз я дозволяю собі сумувати. Багато думаю, тривожуся, переживаю і проживаю. Трохи лінуюся, сильно туплю, мало роблю корисного. Я-то, звісно, можу ще: відкласти, не думати, перенести і їбошити. Але ще однієї коробки з пластівцями мені не треба.

Ну і на останок найбанальніше питання:

"А ви як, друзі?"