Я ненавиджу особливості власного тіла. Ті самі, що допомагають | sNaked Diary #УкрТґ
Я ненавиджу особливості власного тіла. Ті самі, що допомагають мені отримувати легкі оргазми по декілька разів за секс. Ті самі, що роблять мене такою класною коханкою і цікавою співрозмовницею. Ті, завдяки яким я дивлюсь охуєнні кінематографічні пригоди із собою в головній ролі кожної ночі.
Непрацюючі процеси гальмування нервової системи.
Вчора мені не допоміг навіть селфхарм. Зазвичай біль мене заспокоює. Перемикає фокус уваги з того, що розриває зсередини на зовнішні фактори. Але вчора щось не вийшло. І мене зірвало просто у жахливу істерику - я, здається, злякала березневого кота під вікном своїми завиваннями. А потім усю ніч мені снилися кошмари від яких я вскакувала з тремтячим серцем і довго-довго не могла заснути знову.
І тепер в мене два здоровецьких синця на руках від власних зубів і важкість на душі. Але це мине, я знаю.
А ще знаю, що ніхто, крім Дома, ніколи не тримав мене в руках і не гладив по голові, коли таке ставалося. Дорослі здебільшого сварили, а однолітки обзивали істеричкою...
...мені часто кажуть, що не існує таких дівчат як я, і взагалі всі мої розповіді - вигадки.
Ми... існуємо.
Просто всі хочуть з нами трахатися, але ніхто - стикатись із зворотньою стороною медалі.
Майже ніхто.
Я ненавижу особенности собственного тела. Те же, которые помогают мне получать легкие оргазмы по несколько раз за секс. Те же, что делают меня такой классной любовницей и интересной собеседницей. Те, благодаря которым я смотрю охуенный кинематографические приключения с собой в главной роли каждую ночь.
Неработающие процессы торможения нервной системы.
Вчера мне не помог даже селфхарм. Обычно боль меня успокаивает. Переключает фокус внимания с того, что разрывает изнутри на внешние факторы. Но вчера что-то не пошло. И меня сорвало просто в ужасную истерику - я, кажется, испугала мартовского кота под окном своими завываниями. А потом всю ночь мне снились кошмары от которых я вскакивала с дрожащим сердцем и долго-долго не могла заснуть снова.
И теперь у меня два здоровенных синяка на руках от собственных зубов и тяжесть на душе. Но это пройдет, я знаю.
А еще знаю, что никто, кроме Дома никогда не держал меня в руках и не гладил по голове, когда такое происходило. Взрослые в основном ругали, а сверстники обзывали истеричкой ...
... мне часто говорят, что не существует таких девушек как я, и вообще все мои рассказы - выдумки.
Мы... существуем.
Просто все хотят с нами трахаться, но никто - сталкиваться с обратной стороной медали.
Почти никто.
