Навіть зараз, в момент коли історія гойдається та вібрує, ми н | NIHILIST.LI

Навіть зараз, в момент коли історія гойдається та вібрує, ми не можемо сказати, що старе помирає, хоча нове дійсно все так само не може народитися. Теперішній «статус кво» — не конаючий старий цар, а радше тіло, зшите з тканин, що вже перейшли рубіж некрозу та імплантів, які симулюють ознаки життя, тобто колись прогресивних ідей, інтегрованих реакційною ідеологією. Саме такими франкенштейнами сучасності є російський «антифашизм», китайський «соціалізм», капіталізм «з людським обличчям».

Втім, хоча ненависні нам реакційні ідеологеми не поспішають помирати, повномасштабне російське вторгнення та вражаючий український спротив є історичними подіями. Подіями, що нагадують нам про вітальність історії, її пластичність, на яку кожен з нас має вплив. Вітальність та багатоакторність — дві нерозривно пов’язані риси українського спротиву. Адже окрім вертикалі командування, очолюваної потужним лідером, спротив забезпечується ще й у складних мережах низової самоорганізації. Військові-добровольці, мільйонна армія волонтерів в Україні та за її межами, тисячі кіберактивістів.

Українці, немов хаотичний самоорганізований рій, стимульований відчуттям історичності моменту та пахощем ворожої крові, вибудовують архітектоніку спротиву «другій армії світу». Колективна протидія великій загрозі перетворює незначного індивіда на співавтора історичної події, а, власне, історія втрачає свою непорушність, вже не видається фатальністю «статусу кво».

https://bit.ly/3MrdNuX