«Найперше здивувало на фронті, що немає паніки. За 200-300 метрів вибухали бомби, ламалися дерева, горіли автівки. Ніхто ні разу не крикнув: "Тікаймо!" Я не розумію, з чого зроблені ці люди» — анестезіолог Роман Штибель минулого літа пішов добровольцем у медичний батальйон «Госпітальєри». Місяць рятує поранених на фронті, місяць — новонароджених у лікарні рідного міста.
Роман розповідає, що лікарі для поранених створюють атмосферу розслаблену, веселу. Наче не серйозну допомогу надають, а щось таке легеньке. А бійці хвилюються, чи все в них добре з «головним органом»: чи не зачепило, чи матиме дітей. Багато жартів на кшталт: «Тобі 40 років, нащо вже той секс?».
Про військових лікарів, яких рятує почуття гумору, та поранених, які мовчки терплять пекельний біль — у матеріалі Наталії Мазіної
