Офіційно — моя перша книжка прочитана іспанською. Паралельно слухала аудіо й читала із паперу. Кілька місяців читала, але не буває такого, що текст ніколи не закінчується. Так і сталося: дочитала фінальменте:)
Перевірила на собі вже вдруге трюк із читанням новими мовами: почати перед тим, як ви до цього «готові» (бо ж ніколи наспраді не підготуєшся, можна до посиніння в дуолінго клацати, і так і не відчути готовність). Колись я зробила подібний стрибок із англійською (прочитала Вінні Пуха в оригіналі), а потім — пішло-поїхало. Чи знала я всі слова? Ноуп. Але ж чудово знала історію, тому не було потреби перейматися, що не зрозумію, про що це. Дуже цікава штука, людський розум, або як казав Дамблдор, «Es curiosa la forma en que funciona la mente de la gente, ¿no es cierto?»
