2022-05-07 19:31:34
відвернися.
я — кров.
я — зґвалтовані в Бучі жінки.
я — зола під ногами, вогонь у вікні палахкий.
я — розбита автівка із написом «діти» на склі.
я — історії тих, кому бракне надії та слів.
я — розстріляні діти, покинуті вдома коти.
я — прокльони і крики, пронизливі до німоти.
я — зав’язані руки, я — куля в твоїй голові.
я — прохання й молитва «вертайтесь додому живі».
я — поля заміновані, темний вологий підвал,
я — обстріляний потяг і я — краматорський вокзал.
всі могили без імені, чорні блискучі мішки.
я — вагітності, що преривають й лишають жінки.
я — зруйноване місто, з якого немає доріг.
різні пам’ятні речі, які хтось любив й не
вберіг.
нагороди посмертно, на стінах чужих імена.
відвернися від мене.
я — голод.
я — смерть.
я — війна.
та ти дивишся в очі, і погляд горить, мов свіча.
я — жінки на кордоні і всі, хто їх там зустрічав.
я — врятовані книги, тварини, платівки, сервіз.
я — відбиті міста, на які нам не вистачить сліз.
я — бабуся і півень, я — воїни та лікарі.
я — слова, лиш слова.
і усе, що лишилось між слів.
Авторка: Магда Марчук
#українська_поезія
4.4K views16:31
М
