2021-07-13 11:08:14
Пам’ятаєте у Шевченка: «А я в попа обідала!»? Так оце і я так: «А у мій аналітик, Сержіо Бенвенутто, знову написав книгу».
Викладаю свій переклад з англійської основних тез інтерв‘ю провокативного мислителя, філософа та психоаналітика, що має свій погляд і свій стиль, Сержіо Бенвенуто, даного ним для американського видання New Books in Psychoanalysis, New Books podcast стосовно його новоі книги «Розмови з Лаканом. Сім лекцій для розуміння Лакана».
•Про досвід.
Більше 50ти років як я маю справу з лаканістами. Прийшов час поділитися яким був мій досвід. Я зустрічався з Лаканом і відвідував багато його семінарів, а також був в аналізі у лаканівського аналітика.
Але я не належу до лаканівськоі школи, раніше належав, а потім я іі залишив.
•Про необхідність автономіі.
Аналітики люблять належати до якихось різних шкіл. І є багато лаканівських шкіл. Але я переконаний, що колись потрібно залишити школу, щоб не бути вічним студентом. Я не впевнений, що бути вічним учнем лаканівської школи – хороша ідея. На якомусь етапі потрібно перескочити в після-школу. «Після-школа» – це, із мого італійського досвіду, коли ти відвідуєш школу, але також ходиш грати в покер та шахи замість того, щоб весь час просиджувати штани в аудиторії.
Думаю, що багатьом лаканістам потрібна ця після-школа.
•Про небезпеку лаканізму.
Я написав цю книгу, щоб засвідчити свій досвід з Лаканом, але я написав її ще й для того, щоб секретно повідомити читачам, що Лакан може бути небезпечним, я б сказав він викликає адикцію.
•Про питання в психоаналізі.
Є поширена ілюзія, що Лакан дає відповіді. На мій погляд, це абсолютно не відповідає дійсності. Я вважаю, що Лакан вчить тому, що потрібно пояснювати. Лакана потрібно пояснювати. Думаю, що шарм Лакана не в тому, що він відповів на грандіозні питання психоаналізу, а в тому, що він зміг поставити питання про психоаналіз.
•Про те чи сучасний Лакан.
Думаю, що Лакан в деякій мірі Пікассо психоаналізу. Час Пікассо пройшов, але неможливо уявити сучасного мистецтва без Пікассо.
•Про роботу аналітика.
Робота аналітика – це брудна робота. Тому що ти не робиш чисту роботу: вільні асоціації і тд як показують у фільмах. Навпаки, пацієнт не хоче, щоб його аналізували, і тому аналітик повинен винайти спеціальну психотерапію або психоаналіз для кожного пацієнта, тому що запит і проблематика завжди різні.
•Про науку і політику.
Питання не наскільки психоаналіз науковий, а наскільки він ефективний.
Психоаналіз – це практика не науковця, а, радше, політика: ти повинен перемогти позасвідоме. Перемогти в деякому сенсі. Не вбити позасвідоме, а зрозуміти, що воно може бути корисним і збагати вашу суб’єктність.
•Про Es і Ich.
Було багато дискусій з приводу знаменитого фройдівського виразу «Wo Es War Soll Ich Werden», який був невірно перекладений з німецькоі мови на англійську як «Там, де було Воно має стати Я», з якої виходить, що ніби, психоаналіз повинен перемогти позасвідоме.
Насправді ми повинні співпрацювати з позасвідомим. Его не повинно висушити Воно. Я повинно в деякому сенсі оселитися у Воно. Повинен бути простір для позасвідомого, тому що позасвідоме – джерело творчості і почуття гумору.
Мета лікування – не репресія позасвідомого, а його використання.
•Про стиль.
Лаканісти думають що найкращі сесії – короткі сесії. Замість того щоб інтерпретувати словами, вони інтерпретують діями. Я не роблю так. Не тому, що не поділяю, а тому що впевнений, що кожен аналітик повинен мати свій стиль. Я знайшов свій стиль.
•Про інтерпретаціі.
Те, що Лакан використовув короткі сесії, багато в чому тому, що він не вірив більше в інтерпретації. Йдеться про демонтаж інтерпретації. Замість цього використовується конструкція: ре-конструкція.
Ви не повинні інтерпретувати символічно, а повинні реконструювати пазли. Хоча б тому, що дуже мало психоаналітиків мають хист до інтерпретацій. Я часто проводжу супервізії з різними психоаналітиками. Я повинен сказати, що на жаль, дуже мало колег мають хист до влучної інтерпретації, такої, щоб аналізант заплакав або засміявся.
Інтерпретуючи словами, ви інтерпретуєте актом.
760 views08:08
П
