Літературне. Українське. не тільки ж про російських класиків н | Красовицький щоденно
Літературне. Українське.
не тільки ж про російських класиків нам зараз говорити.
Євген Гуцало. Ментальність Орди(1994, книжкове видання 1996, автор помер 1995).
Фольклор, билини — таки дзеркало. Й дзеркало не таке просте, що в ньому можна побачити тільки минуле, а значно складніше — в ньому можна побачити своє сьогоднішнє. А також — і своє завтрашнє, себто майбутнє.
Думку про таке чародійне дзеркало (яйце-райце! футурологія-голографія!) викликає билина "Илья Муромец и голи кабацкие". Не впевнений, що хтось із дослідників фольклору чи політиків учорашнього-сьогоднішнього дня може похвалитися паралеллю між Іллею Муромцем і Леніним, а я от хочу похвалитися сміливістю такої ретроспективної аналогії, вважаючи, в силу рутинної інерції, Іллю Муромця ленінцем-предтечею, як самого Леніна таки вірним і послідовним муромцем, і якщо вже — Ілліч, то чи Ілліч не від Іллі Муромця?
Висновки ґрунтуються ось на чому. Хоч і де вештався богатир у чистому полі, та дістався стольного Києва. Тут захотів похмелитися, а що його мошна спорожніла, то попросив "три бочки сороковые зелена вина безденежно". "Чумаки целовальники" йому вловили, обізвавши старим собакою. Що ж чинить предтеча ленінізму?
Да не много-то Илья у них спрашивал,
Да не много с ними разговаривал.
Приходил он ко подвалу кабачному,
Он пинал правой ногой во двери подвальны, Брал он бочку сороковую под пазуху,
Да другую брал под другую,
Третью бочку он йогой катил
Выходил Илья да на зеленый луг,
Закричал во всю голову человечий
Во всю силу свою богатырскую
Он зычным громким голосом:
"Ай вы братцы мои пьяницы,
Да вы голи кабацкие,
Кабацкие голи, мужички деревенские!
Вы пожалуйте ко мне на зеленый луг,
Да вы пейте у меня зелена вина допьяна;
Вы молите Бога за старого".
Звичайно, "голи кабацкие" відгукнулися, не відмовилися (як і новгородці не відмовилися на клич Васьки Буслаева "пить и есть из готового"), — як і не відмовилися на клич муромця Ілліча, кинувшись із сокирою на рідну матушку Росію й на неньку Україну, бо ж, бачте, без пограбування українських багатств — вугілля, руди, хліба, російська революція загинула б, і справді — загинула б, а так он на скільки розтягнулася її агонія, що й досі краю не видно.
думаю, коментувати не потрібно.
ті, кому дано бачити - бачили.
