Недитяча історія маркетолога Каспер Анастасії або де я пропадала майже 10 місяців?!
Всім привіт, я дуууже сумувала! Але була трошечки зайнята (зараз розповім вам весь треш), тому не вела власний канал, за що тепер дуже соромно. Обіцяю виправитись і надалі знову ділитись з вами своїм досвідом, а також самими робочими схемами і методами просування в соц мережах.
Що ж робила весь цей час? Працювала над клієнтськими проектами, як і раніше. Ось тільки вже не в улюбленому офісі, який знімала поряд зі своїм будинком. Не в улюбленому місті. Не поряд з рідними і друзями.
Через війну виїхали спочатку в Закарпатську область, а тепер - закордон. Тому що, в першу чергу, я мама, а безпека дитини - це саме головне. Але ми повернемося! Обов’язково! Ми вже колись жили в Европі пару років, а нас однаково тягне на рідну землю))
Хоча квартири, в якій ми жили, вже нема. Точніше немає всього під’їзду. На той час, в нашій квартирі проживали мої батьки (я вивезла їх з окупованої території), думала їм там буде безпечніше. Як я помилялась… На фото співробітники ДСНС намагаються витягнути мого тата з-під завалів (фото хтось зробив майже відразу після прильоту). Витягали тата близько 5 годин (не питайте, чому мої скроні посивіли в 31 рік). Але я щасливчик, адже мої батьки залишились живі, на відміну від багатьох сусідів. Вибух, одна секунда і скільки горя. Знаєте, це новий вид мазохізму - дивитись на книжки та іграшки сина, на пральну машину, на інші свої речі, які лежать серед уламків.
Але більше не буду про сумне, адже життя нас вчить не здаватись, та цінувати кожну мить! Вірю, що скоро настануть світлі часи.
P.S. Готую дуже корисні пости для вас, так що чекайте найближчим часом. А ще хочу додати, що вперше пишу українською в цьому каналі)) це хвилююче. Сподіваюсь на вашу підтримку, друзі!
